Лабазник (Таволга) звичайний корінь 50 г.

Лабазник уже давно є обов'язковим компонентом домашньої аптечки. Ця трава прекрасно справляється з сезонними застудними захворюваннями та ШКТ.

У науці лабазник відомий під назвою Filipendula ulmaria. Його активно використовують в офіційній медицині для лікування хворих із шлунковими або кишковими розладами, застудних захворювань.
Ботанічний опис лабазника

Багатолітню рослину можна побачити в нізинах, болотах, біля струмків і невеликих річичок. Лабазник може виростати до 150 сантиметрів завдовжки. Росте він переважно зарослями, а отже, пройти повз буде досить складно. Перисте листя також допоможе розпізнати корисну траву.

З кінця травня до серпня лабазник цвіте біловато-жовтими або рожевими квітками невеликого розміру. Квітки збираються в мітки, які приваблюють бджіл. Рослина поширює приємний медовий аромат, який можна вчути за кілька метрів до зарослів.

Саме під час цвітіння і заведено заготовлювати цю корисну траву. Зазвичай заготовляють листя, квітки та коріння лабазника.
Корисні властивості лабазника

Хімічний аналіз лабазника показав, що корінь містить аскорбінову кислоту, сліди кумаринів, фенольні сполуки, фенолглікозиди, дубильні речовини, флавоноїди, халкони. У квітах і листі лобазника додатково були виявлені кавова й елагова кислоти, катехіни, ефірна олія, ванілін, метилсаліцилат, саліциловий альдегід, стероїди та вищі жирні кислоти.

Такий «букет» корисних речовин дає змогу лабазику надавати загальнозміцнювальну, судинорозширювальну, заспокійливу, жарознижувальну, потогінну, сечогінну, анестезувальну, протиревматичну, протизапальну, антибактеріальну, антивірусну, антитоксичну та протиглисту дію.
Застосування лабазника

З лабазника народна медицина воліє готувати настої. Для приготування береться 1-2 столової ложки сухих квітів і листя, все заливається склянкою окропу та настоюється в термосі кілька годин. Після настою очищають і прийматимуть до їди.

Можна також довести вищеописаний настій до кипіння, і він за 5-10 хвилин буде готовий до застосування. Такий відвар остуджують і фільтрують, потім приймають перед їдою. Відвар прекрасно підходить для надання особливого аромату бані, коли його розводять у невеликих пропорціях із водою та плющать на камені. Водночас проходить і своєрідна інгаляція, яка може позбавити симптомів застудних захворювань.

Ще один рецепт настою вимагає залити сухий лабазник спиртом у співвідношенні 1 до 5. Потім 5 діб суміш зберігають у темному місці, проціджують і застосовують як усередину, так і зовні. Його можна застосовувати навіть для миття голови та шкіри, щоб надати їм приємнішого вигляду.

Додаючи сухе листя і квіти до чаю, можна отримати прекрасний засіб для підвищення імунітету в період сезонних епідемій. Суцвіття можна кидати навіть сирими, що підвищити аромат чаю.

Відвари та настої лабазника дають змогу прекрасно лікувати застудні захворювання, ревматизм, шлунково-кишкові проблеми, безсоння, депресію тощо.

Квіти та листя добре справляються із загоєнням ран, опіків і укусів. Кашицу з мелених наземних частин рослини створюють прямо на пошкоджену ділянку. Загоєння настає набагато раніше, так і біль турбує не так сильно.

Молоді пагони лабазника стануть чудовим доповненням до салату, наситивши його вітамінами та надавши чудового аромату. Їх також можна додавати до основних страв.

Наші предки використовували лабазник для відлякування комарів і кліщів. Пучки свіжого лабазника постачали в оселю та кровосмоктувальні ґади хоботували турбувати господарів. Мелконурубіттям листя можна було натирати шкіру перед походом у ліс.
Протипоказання

Перед прийманням лабазника варто порадитися з лікарем, позаяк він може знизити артеріальний тиск. Не варто його вживати й вагітним, через загрозу пошкодження плоду.