Полин гіркий трава 50 г.

Трава полину гіркого подрібнена 50 г. Виробник "Планета трав" Україна

Підвищує апетит, моторну функцію шлунка та кишківника.

Сімейство Складніколірні — Asteraccae.

Народні назви: абсент, швейцарський чай, вермут, чарівниця, глісник, гіркота.

Використовувані частини: надземна частина рослини.

Аптечне найменування: трава полину гіркої — Absinthii herba.

Активні речовини. Лікарська дія полину гіркої визначається гіркотою (абсинтин), ефірною олією (туйон, туйол, феландрен), а також дубильними речовинами. Однак найважливіші серед них активні речовини — гіркоти. Листя й квітучі обличні верхівки полину гіркої містять гіркі сесквітерпенові лактони абсинтин і анабсинтин, матрицин, артабсин, артабін, арабсин; ефірна олія (до 2%), що складається з терпеноїдів (туйон, туйол, азулен, ефіри туйолового спирту), аскорбінову кислоту, органічні кислоти (яблучна, оцтова, бурштинова), дубильні та інші речовини. Ефірна олія зелено-синього кольору, у великих кількостях отруйна через наявність у ній туйону. У надземній частині містяться: зола, макроелементи, мікроелементи.

Цілюща дія та застосування. Полин гіркий — чудовий засіб у разі захворювань шлунково-кишкового тракту та жовчного міхура, а також для збудження апетиту. Її гіркий смак практично нікого не зупиняє перед застосуванням її у формі чаю або настоянки, поготів що до цього смаку швидко звикають. вінець підсолоджувати чай цукром із полину гіркої несмислена, оскільки гірке та солодке ніколи не дають гармонійного поєднання, а в цьому разі цукор зменшує дієвість рослини. Дуже часто за ослабленням травлення, втратою апетиту та недостатньою «жовдовою діяльністю» з метеоризмом і відчуттям важкості ховається важка жовчна бульбашка. Камені в жовчному міхурі, порушення відтоку жовчі, хронічне запалення жовчного міхура лікують полином гіркий. Ця цілюща рослина рівною мірою дієва та у разі шлункових захворювань, і в разі порушень функцій жовчного міхура та надзвичайно корисна після перенесених жовчних кольок. Люди з невеликими порушеннями функцій жовчного міхура можуть поліпшити свій стан, випиваючи в профілактичних цілях 1 чашку полиного чаю на день, можуть компенсувати порушення дієти 20-30 краплями настойки полину гіркого або зняти болі в жовчному міхурі, які виникають після хвиль або сильних навантажень. Хоча дія полину в разі грипу та застуд вельми незначна, однак і про нього не можна не сказати. Показано, що полин як гіркий тонік скорочує тривалість хвороби та покращує самопочуття, у всякому разі, мобілізує захисні сили організму. Офіційна медицина хоча й визнає дієвість полину гіркої під час хвороб жовчовивідної системи (зокрема в разі дискінезії жовчовивідних проток), однак як сфера застосування називає лише захворювання шлунка, наприклад, зумовлені недостатнім утворенням шлункового соку, тобто для збудження апетиту. Як протипоказання фігурують виразки шлунка та кишківника.
Чай із полину гіркий: 1 чайну ложку нарізаної трави залити 1/4 л киплячої води; через 10 хвилин остудити. Пити регулярно 3 рази на день після їди чашкою дуже теплого чаю або за потреби 1 чашку чаю.

Застосування в медицині. Надземна частина. Настій, настійка, густий екстракт — гіркота для збудження апетиту та поліпшення травлення. Входить до складу апетитного збирання. Отриманий із полину препарат «Хамазулан» — як спазмолітичний і протизапальний засіб для лікування бронхіальної астми, ревматизму, екзем, опіків рентгенівськими променями. У народній медицині настій, настоянка (всередину) — у разі гастриту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, ентероколіте, захворювань печінки та нирок, малокровії, аскаридози, безсоння, ревматизму, ожиріння, метеоризму, мігрені, мігрені, туберкульоз легенів, гіпертонічної хвороби, у разі лихоманки, набряків, геморою, неприємного запаху з рота, епілепсії, білизни, у разі неврастенії, паралічу, подагри, печії, холери, для лікуваннякогоління, у разі частих незневоднення, одишків, укусів комах; зовні (компреси, примочки) — у разі захворювань суглобів, очей, ударів; у формі мазі — для лікування ран, виразок, обморожень, опіків, що звивають; у формі клізм — проти круглих глистів. Сік застосовують для збудження апетиту та посилення діяльності травного тракту. Він регулює роботу підшлункової залози та шлунка, нормалізує кислотність, посилює жовчовідділення, знімає здуття живота та катаральні явища в шлунку, запальні процеси в зоні сліпої кишки, усуває спазм товстого кишківника. Трава полину гіркої входить до складу апетитних, жовчогінних та інших зборів. Полин гірка включена в фармакопеї понад 20 країн. Лікарські форми, спосіб застосування та дози.
Екстракт полину густий (Extractum Absinthii spissum) — витягання з трави полину. Густа маса темно-бурого кольору з ароматним запахом полину та гірким смаком. З водою утворює мутний розчин. Приймають по 10-29 крапель за 30-40 хв до їди тричі на день.
Настоянка полину (Tinctura Absinthii) (1:5) на 70% спирті — прозора рідина з бурувато-зеленим кольором і характерним запахом, дуже гірким смаком. Приймають по 15-20 крапель 3 рази на день за 15-20 хв до їди. Випускається у флаконі по 25 мл. Також випускається комбінована настоянка, що містить настойки полину та настоювання м'яти перцевої по 10 мл.
Настій трави полину гіркої (Infusum her-bae Absinthii): 10 г (2 столові ложки) сировини поміщають в емальований посуд, заливають 200 мл гарячої кип'яченої води, закривають кришкою й нагрівають у водяній бані (на водяній бані) 15 хв, охолоджують під час кімнатної температури 45 хв, проціджують, залишки сировин віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 200 мл. Приготований настій зберігають у прохолодному місці не більш ніж 2 доби. Приймають по 1/4 склянки тричі на день за 30 хв до їди.
Порошок трави полину приймають по 0,2-0,5 г тричі на день перед їдою.
Мазь із полину: 10 г згущеного екстракту полину змішують зі 100 г рослинної олії або свинячого жиру.
Олія з насіння полину: 5 г сировини подрібнюють, змішують з 20 г прованської олії, настоюють 8 год. Приймають по 1-2 краплі на цукрі, хлібі у разі болів, судом.
Сік полину: віджимають напередодні цвітіння з надземної частини. Приймають по 1 столовій ложці соку та меду тричі на день до їди.

Особливі рекомендації. Гіркий смак полину багатьом пацієнтам дуже неприємний. Оскільки підсолоджуванням тут нічого не можна досягти, потрібно надходити по-іному: робити чай із суміші полину гіркий із золототисячником, м'ятою перцевою та грушею. Неприємна гіркота в цьому зборі долається чималою мірою завдяки ароматичній перцевій м'яті та солодкуватим смаком груші. Якщо ж пити цей чай дуже теплим, то до нього швидко пристосовуєшся. Таким збиранням можна позбуватися  від паразитів, якщо пропивати його кожні три місяці як для профілактики, так і для лікування упродовж двох тижнів під час повного місяця.
Чай із суміші: Полин 10,0 г Золототисячник 10,0 г М'ята перцева 10,0 г, груша 10 г.
Одну чайну ложку з верхом суміші залити 1/4 л води, що кипить, через 10 хвилин процідити. Чай пити досить теплим.


Застосування в народній медицині. Полин гірка належить до тих лікарських рослин, які ще дуже часто можна побачити в домашніх аптеках. Використовують чай у разі втрати апетиту та всіх порушень травлення, а також від ревматизму та глистів. Полинний чай дають і у разі хворобливих менструацій: посилюється відходження менструальної крові та завдяки цьому зменшуються болі. Застосування полиного чаю під час пологів є не небезпечним. Це треба було б обговорити з лікарем.

Застосування в інших галузях. Полини гірка та звичайна (чорнобильник) як приправи конкурують між собою. Одна господиня, наприклад, додає в гусяче печеня пучок поличку гіркого, інша — чорнобильник. Обидва рослини завдяки своїм ароматичним гіркотам сприяють кращому перетравленню важкої їжі. Тому вони рівною мірою підходять приправи для всіх жирних страв. Порошок із трави полину використовують як приправу до салатів, м'ясних, рибних підливів. З рослини отримують блідо-жовтий, лимонний, темно-зелений, темно-синій барвники. У ветеринарії — як покращує апетит. Відвар — інсектицид проти крожовикової та смородинової вогнетривки, яблуняної плодожерки, медузи, цвітоїда. Запах рослини відлякує платтяну моль, мурах, бліх, тарганів. У Великодні, використовують для боротьби з бджолиним лиходіям і з заразними захворюваннями бджіл — нозематозом. Миттєво поїдають коровами й овечками. У невеликих дозах підвищує апетит і покращує травлення, у чималих кількостях надає молоку та олії неприємного запаху та гіркого смаку. Ефірна олія застосовується в лікеро-горілчаному виробництві для ароматизації горілки, абсенту, вермуту, а надземна частина для виготовлення шартреза та перцевої горілки. Тривале вживання полинних настоянок і горілок може викликати так звану полину епілепсію, тому в Західній Європі виробництво абсенту заборонено.

Побічні дії. Хто не допускає передозування, тому нема чого побоюватися побічних дій. Однак у жодному разі не можна використовувати цю цілющу рослину вагітним, щоб не піддавати себе небезпеці викидня. Ефірна олія з полину гіркої має розглядатися як отруйна, тому треба уникати вживання поличної горілки «Абсент». Ознаками отруєння полином бувають тремтіння, головні болі, запаморочення, м'язові судоми та навіть втрата свідомості, у важких випадках може супроводжуватися загальнотоксичними явищами центрального характеру з галлюцинаціями та судомами. Тому між курсами приймання полину гіркої треба робити перерви до 2 місяців. Особливо не можнаalізувати полин у разі малокровії.