Льнянка звичайна трава 50 гр.

Використовувані частини:: трава (без коріння).50г виробник "Планета трав"

При різних шкірних захворюваннях, фурункульозі і геморойних шишках.

Сімейство Норічникові ― Scrophulariaceae.

Народні назви: жіночий льон, жаб'ячий зів, жовтий левиний зів, льнянка звичайна, жабрей, чистик, дикий льон, зірниця.
Аптечне найменування: трава льнянки ― herba Linariae.

Цілюща дія й застосування. Наука мало займалася вивченням цілющої дії цієї рослини. Ось чому воно не вживається науковою медициною, хоча відомий лікар-емпірик Радемахер (1859) зазначає льнянку як цілющий засіб для судинної системи, за допомогою якого він, між іншим, успішно лікував геморой. В деяких місцях мазь з льнянки і понині використовується проти геморою. Використання в гомеопатії дуже обмежено. До гомеопатичного засобу Linaria звертаються в окремих випадках при втраті сил, проносах, нічному нетриманні сечі і слабкості сечового міхура.

Діючі речовини. Льнянка ще мало вивчена. До числа діючих речовин можна віднести флавонгликозиды, холін і алкалоїд пеганін. Органічні кислоти і мінеральні речовини ― швидше всього лише супутні компоненти. У рослині містяться алкалоїд пеганін, глікозид, отщепляющий синильну кислоту, флавонові глікозиди линарин, неолинарин, аскорбінова кислота, сапоніни, пектинові і дубильні речовини, органічні кислоти (лимонна, мурашина, яблучна, оцтова). У насінні близько 35% жирної олії.

Застосування в медицині. Настій всередину ― при затримці менструацій; зовнішньо ― для промивання очей. Надземна частина. Рідкий екстракт ― при геморої; як проносне, діуретичну, жовчогінну; настойку і настій рекомендують при післяопераційній атонії кишечника і сечового міхура; зовнішньо «жабрейная мазь» (спиртовий екстракт, змішаний зі свинячим салом) ― при шкірних хворобах; у стоматології (аплікації, полоскання) ― при абсцедуючої формі пародонтозу і грибкових ураженнях слизової оболонки порожнини рота. У корейській медицині спиртовий екстракт або таблетки ― седативну. Входить до складу збору, що підвищує потенцію.

Лікарські форми, спосіб застосування і дози:
Настій трави льнянки: 1-1/2 чайні ложки сировини заливають 200 мл окропу, наполягають, потім проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.
Сік трави льнянки: віджимають з верхівок рослини (10-15 см), зрізаних під час цвітіння. Приймають від 1 чайної ложки (для дітей) до 1 столової ложки на ніч. При зовнішньому використанні сік розводять теплою водою або молоком (20 мл соку на 500 мл рідини).
Мазь з трави льнянки: до 2 частинах подрібненої трави додають 5 частин свинячого сала, нагрівають, вичавлюють, потім проціджують..

Застосування в народній медицині. У народній медицині ― при порушенні обміну речовин; як регулює діяльність органів шлунково-кишкового тракту; при шлункових кольках, геморої, метеоризмі, хворобах нирок, циститі, енурезі, хворобах печінки (як жовчогінний), при хворобах серця, анемії, ішіасі, головного болю, синдромі Меньєра, анемії, задишки; як в'яжучий, детоксикаційну, потогінний, діуретичний, відхаркувальний, протипухлинну, антигельмінтну; зовнішньо (мазь, відвар, настій, сік з маслом) ― при ангіні, дерматитах, дерматомікозах, висипах, екземі, псоріазі, фурункульозі, трахомі, кон'юнктивіті, блефариті, ударах і розтягненні зв'язок (як болезаспокійливий), геморої, а також як ранозагоювальний, пом'якшувальний, протизапальний. Сік ― при запальних захворюваннях печінки, жовчного міхура, сечовивідних шляхів і нічному нетриманні сечі у дітей; зовнішньо у вигляді ванн і компресів при висипах, екземі, фурункулах, лишаях, вуграх. У Німеччині водний настій ― при геморої, запаленні сечового міхура, захворюваннях печінки. Листя. Настій ― потогінний, діуретичну, проносний засіб; зовнішньо ― при шкірних хворобах; товчені ― болезаспокійливу, при пухлинах, наривах, геморої. Квітки. У народній медицині настій, відвар, напар ― потогінний, діуретичну, проносний засіб; зовнішньо ― при дерматомікозах, екземі, геморої, хворобах очей; для полоскання при ангіні; купають дітей при висипах. Насіння. Настій, відвар ― послаблюючу, жовчогінну, діуретичну, знеболюючу. Запор і затримка сечі, водянка і жовтяниця, а також запалення вен, геморой і подразнення шкіри ― ось хвороби, які в народній медицині є показанням для застосування льнянки (у вигляді чаю або мазі).
Чай з льнянки звичайної: 1 чайну ложку з верхом трави заливають 1/4 л окропу і настоюють 10 хвилин. Після проціджування п'ють невеликими ковтками, кілька разів протягом дня.
Мазь з льнянки: 20 г свіжої трави поміщають в 30 г спирту. Приблизно через 5 днів віджимають і змішують: на 5 г екстракту беруть 50 г несолоного свинячого сала.