Ліпа серцевиста квітка подрібнені 50 г

Ліпа квітки та листя 50 г "Планета трав"

у разі простудних захворювань, для полоскання рота та горла в разі ангінах і стоматитів. Природний гормон.

Сімейство Липове — Tilicaceae.

Використовувані частини: повністю розвинені суцвіття з пергаментоподібним кроючим листом (в народній медицині також листя, іноді кора); виготовлений із деревини липи вугілля.

Народні назви: липа серцевиста, дрібнолиста, спідняк, сечальник.

Аптечне найменування: липкий колір — Tiliae flos, липкий лист — Tiliae folium, липове деревне вугілля — Ligni Tiliae carbo pulveratus, кора липи — Tiliae cortex.

Активні речовини: ефірна олія, флавоноїди, слиз, дубильна речовина та цукор. Є й інші компоненти, що зумовлюють дію липи, але флавоноїди й ефірна олія відіграють основну роль. У квітках липи містяться ефірна олія (0,05%), запах якого зумовлюється наявністю спирту фарнезолу, флавоновий глікозид гесперидин, сапоніни, слиз, каротин, аскорбінова кислота, дубильні речовини, фітонциди, цукор та інші речовини. Плоди містять до 60% жирної олії; у листі — аскорбінова кислота, білок, каротин; у корі та деревині є таніни. Липовий мед містить 36% глюкози та приблизно 40% лівуноги. У суцвіттях містяться: зола — 6,16%.

Цілюща дія та застосування. У всі часи було відомо потогінну дію липкого чаю у разі простудних і гарячкових захворювань, що зробило успішним курс лікування. Чай із липкого кольору приводить у дію захисні сили організму, під впливом яких швидше вилікуються застудні захворювання, що супроводжуються високою температурою. Особливо це стосується дітей. Так, у дитячій клінікі в Чикаго лікарі поставили серію дослідів, замінивши лікування сульфамідними препаратами або антибіотиками на лікування кофеїном із липким кольором. Було встановлено, що діти, які лікувалися цим способом, одужують без ускладнень і швидше, ніж ті, яких лікували сульфамідними препаратами та пеніциліном. Липовий колір — це і потужний профілактичний засіб. Той, хто переохолодився, хто довгостив із мокрими ногами, хто розпаленим був на протягуванні, може безумовно чекати, що наступного дня в нього почнеться нежить або підійдеться температура. Якщо ж, взявши додому, він вип'є чашку гарячого липкого чаю, а через 3-4 години — другу, то має шанс не захворіти. Липовий чай має апетитний вигляд, приємно пахне й особливо смачний, якщо його підсолодити медом. Тому, хто ніяк не може позбутися бронхіту, треба спробувати чай із липкого кольору та мати-мачі в рівних частинах, приготований за тим самим рецептом, що й липкий чай. Якщо курсове лікування цим чаєм проводити регулярно, результат дивовижний.
Чай із липового кольору: 2 чайні ложки з невеликим верхом липкого кольору заливають 1/4 л киплячої води, настоюють 10 хвилин, проціджують і п'ють дуже гарячим. Для профілактики та у формі домашнього чаю під час застуди досить 1 чайної ложки липкого кольору на 1/4 л води. У цьому разі чай потрібно пити помірно теплим.

Особлива порада. У разі простудних захворювань і з профілактичною метою особливо добре діють такі випробувані суміші:
Липовий колір 20,0; Шиповник 10,0; Чорниця суха 10,0; Суцвіття ромашки 10,0.

Одну столову ложку з верхом суміші залити 1/4 л окропу, кип'ятити 1 хвилину, процідити та за бажання підсолодити медом. Пити 2-3 чашки щодня.
Квітки мальви 15,0; Липовий колір 15,0; Аркуш перцевої м'яти 10,0; Суцвіття ромашки 10,0.

Одну столову ложку з верхом суміші залити 1/4 л окропу та залишити в закритому посуді на 10 хвилин. Процідити. Пити помірно теплим. Підсолодити до смаку.

Вугілля із висушеної деревини застосовується під час туберкульозу легень. Порошок із вугілля — під час здуття живота, поносів, відрижки. Дегтем змащують шкіру під час екземи. Відвар кори — у разі опіків, геморою, подагри. Слизу з кори змащують рани, виразки, опіки, хворі суглоби під час подагри, ревматизму, роблять примочки у разі геморою. Кору докладають під час ріжистих запалень. Розточені нирки застосовують у разі фурункула. Нирки та листя, свіжі подрібнені — у разі опіків, маститів. Для приготування вітамінного напою використовують листя й нирки. Зовнішньо — у разі фурункулів, опіків, маститів, запалення гемороїдальних вузлів, виразок, ревматизму, подагри. Порошком присипають рани, виразки для зупинки кровотечі. Сік — як протибольовий, м'який і протизапальний засіб. У гомеопатії настоянка — у разі метеоризму, розладів шлунково-кишкового тракту. Має заспокійливу дію на кшталт коренів валеріани. У народній медицині відвар, настій, сік — у разі простудних захворювань, кашлю, головного болю, ревматизму, пневмонії, кори, ангіне, паротиту, у разі кровотеч, безпліддя, неврозів, сечокам'яної хвороби, цистоуретриту, зневоднення, судом, епілепсії, нефрит, бронхіальної астми.

Лікарські форми, спосіб застосування та дози.


Настій квіток липи: 10 г (3 столові ложки) сировини поміщають в емальований посуд, заливають 200 мл гарячої кип'яченої води, закривають кришкою й нагрівають в окропі (на водяній бані) 15 хв, охолоджують за кімнатної температури впродовж 45 хв, проціджують, залишок сировини віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 200 мл. Приготований настій зберігають у прохолодному місці не більш ніж 2 доби. Приймають у гарячому вигляді по 1-2 склянки 2-3 рази на день після їди як потогінний, сечогінний і протимікробний засіб у разі простудних захворювань.


Колір липи (Flos Tiliae) випускається також у формі брикетів. Одну дошку брикету заварюють у склянці окропу, кип'ятять 10 хв, проціджують і п'ють у гарячому вигляді по 2-3 склянки на ніч.


Збір потогінний складається із суміші рівних частин квіток липи та плодів малини.


Відвар квіток липи: 20 г сировини заливають 250 мл окропу, кип'ятять 10 хв, потім проціджують.


Сік із квіток липи: віджимають липовий колір, а також приколірне листя. Приймають по 1 столовій ложці соку з медом у склянці гарячої води на ніч.


Сік із листя липи приймають із медом (1:1) по 1 столовій ложці тричі на день до їди.

Застосування в інших галузях. Деревина використовується для виробництва фанери, олівців, меблів, кадок, ульєв та інших виробів. Липова стружка — гарний пакувальний матеріал для фруктів. Відходи деревини розморочують і згодовують скотову (у них багато крохмалю). Деготь із дул і гілок має бактерицидні властивості, ефективний під час лікування у тварин екзем і їхніх ускладнень піодермією. Луб (лико) йде для виготовлення циновок, ріг, мочалок. Липовий колір вживають в косметиці для пом'якшення шкіри, для зменшення пітливості. Його використовують у парфумерній промисловості (для ароматизації), у виробництві лікерів, кюрасо та бенедиктину, а також замість чаю. З молодого листя і розпущених бруньок навесні готують салати, маринують. Насіння надає печивтю смаку горіхового або мигдалевого. Олія з насіння — харчова, близька за якістю до прованського. Медонос. З одного дерева бджолина сім'я збирає щодня до 5,5 кг меду, а за весь час цвітіння — до 50 кг. Одна квітка липи дає 0,15-0,20 мг нектару з вмістом цукру до 35%.


Застосування в народній медицині. Все, що було сказано вище, можна віднести й до народної медицини. Листя липи іноді використовуються як шлунковий засіб, а кора, завдяки слизовим речовинам, що містяться в ній, — для зняття судомних болів у травному тракті. Настій липової кори використовують для компресів і полоскань, хоча й досить рідко, оскільки є найкращі засоби.

Побічні дії. Раніше була думка, що занадто часто вживання липкого чаю шкідливе для серця. Додамо тільки, що йдеться про постійні потогінні курсові лікування. Липовий колір активізує й мобілізує захисні сили організму незалежно від своїх потогінних якостей, але тим, хто боїться, що це може позначитися на роботі його серця, треба відмовитися від тривалих курсів.