Золотисячник трава 50 г.

Золотисячник 50 г "Планета трав", упакований у паперове паковання. Заготівка сировини-західна Україна.

У разі шлунково-кишкових захворювань, гастриту з підвищеною секрецією шлункового вмісту, метеоризму, печії.

Сімейство Великодавчі — Gentianaceae.

Народні назви: трава від лихоманки, шлункова трава.

Використовувані частини: трава.

Аптечне найменування: трава золотосячника — Centaurii heiba.

Активні речовини. Основні активні речовини трави — гіркі глікозиди амарогентин і гентиопікрин. Особливо багаті ними квітки та стебла рослини, у листі їх менше, тому прикореневу розетку та не зрізають під час заготівлі. Крім того, у траві містяться флавоноїди, стероли, у невеликій кількості алкалоїди піридинової й актидинової груп.

Цілюща дія та застосування. Чай із трави золототисячника з успіхом застосовують у разі втрати апетиту, ослабленої функції шлунка через знижену секрецію шлункового соку, у разі порушень спорожнення шлунка, метеоризму, спазмів і млявості шлунка та кишківника. Пальники починають діяти вже під час зіткнення зі слизовою оболонкою рота, внаслідок чого виникає корисний рефлекс, потім безпосередньо після надходження в організм тонізують і стимулюють шлунково-кишковий тракт. Однак потрібно чітко розрізняти, як і у разі вживання будь-яких чистих гіркот, про які порушення роботи шлунка йде мова. У разі сухого, погано перетравлювального (в'ялом) жолуді, як-от золототисячник, цілком показані, але у разі підвищеної кислотності, що є кислою відрижкою, будьте обережні. У цьому разі показані суміші з іншими лікарськими травами-кмином, фенхелем, анісом, мелісою, ромашкою та м'ятою перцевою, а якщо необхідно заспокійливу дію на нерви, іннервальні шлунок, для посилення ефекту можна додати валеріану та звіробій. Треба згадати, що чисті гіркоти, зокрема й золототисячник, сприяють посиленню кровообігу. Це доведено на прикладі пальника. золототисячник має, крім того, абсолютно специфічну сферу застосування, а саме нервова анорексія — психогенно зумовлену браком апетиту в дівчат. І ще одна чудова властивість золототисячника: чай із нього допомагає в разі нервового виснаження, на яке дуже частосадять люди, які перевтомлюються і фізично, і психічно, наприклад жінки-господарки та багатодітні матері. Він також допомагає пацієнтам із жовчнокам'яною хворобою — «запобігає» жовчний міхур і запобігає появі болів. Цю лікарську рослину застосовують останнім часом як засіб проти мігрені. Держак охорони здоров'я Німеччини як можливу сферу застосування золототисячника називає знижену секрецію шлункового соку та втрату апетиту; протипоказання вважають виразки шлунка та кишечника.
Чай із золототисячника (цей чай діє краще, якщо його готувати, не заварюючи): 1 чайну ложку з верхом нарізаної трави заливають 1/4 л холодної води та настоюють під час періодичного помішування 6-10 годин; потім відціджують і підігрівають до приємної температуры. Чай п'ють перед їдою непідсолодженим. (У разі приймання гіркотою марно намагатися заглушити їхній смак цукром. Досвід показує, що до гіркого смаку золототисячника швидко виробляється звичка.)

Застосування в народній медицині. Народна мудрість вчить: «Лекарство має бути гірким, інакше воно марне». Гіркі ліки популярні. Це стосується і золототисячника. Чай із цієї лікарської рослини п'ють у разі шлункових захворювань. Але народної медицини відомі й інші численні галузі застосування золототисячника: у разі хлорозу та інших різновидів малокров'я, хвороб печінки та ожиріння, для зупинки кровотеч і під час шкірних висипок часто вживають чай або вино з цієї рослини.
Вино з золототисячника: перцеву м'яту та золототисячник (по 30 г) і 1 нарізаний лимон (з шкіркою) заливають 1 л світлого вина та настоюють 10 днів. Потім вино проціджують і розливають у пляшки. Рюмку цього «лічобного вина» п'ють перед основним прийманням їжі за потреби або регулярно. Вважається, що воно зміцнює організм, збуджує апетит, сприяє травленню й заспокоює жовчну бульбашку.

Побічні ефекти. Побічних дій побоюватися не треба: гіркий смак сировини перешкоджає його надмірному споживанню.