Солодка гола корінь 50 г

Захворювання верхніх дихальних шляхів.

Сімейство Бобові — Fabaceae.

Народна назва: лакричник, солодковий корінь, лакричний корінь, лакриця.

Використовувані частини: корінь.

Аптечне найменування: корінь солодки — Liquiritia radix, сік солодки — Liquiritiae succus.

Активні речовини: гліциризин (у 50 разів солодший за цукор), стероли та численні флавоноїди (ліквіритін, ліквітігенін). Це головні компоненти лікарської сировини.

Фармакологічні властивості. Солодка відома своєю обволікальною, відхаркувальною та легкою проносною дією. Відхаркувальні властивості пов'язують із вмістом у її коренях гліциризу, який підсилює секреторну функцію верхніх дихальних шляхів і підвищує активність різінчастого епітелію в трахеї та бронхах. Сапоніни, що містяться в рослині, подразнюють слизові оболонки не тільки дихального тракту, а й інших органів, посилюючи водночас секрецію їх залоз, тому солодку містять до складу відхаркувальних, сечогінних і проносних засобів. Завдяки флавоноїдним сполукам препарати солодки діють спазмолітично на гладкі м'язи бронхів. У солодці містяться речовини, близькі як за своєю будовою, так і за дією до стероїдних гормонів, які виробляються корковим шаром надниркових залоз і мають надзвичайно сильні протизапальні властивості. З солодки виділили низку біологічно активних речовин, що знижують рівень холестерину в крові та сприяють зникненню холестеринових бляшок у кровоносних судинах.

Цілюща дія та застосування. Дію кореня солодки та одержуваного з нього соку можна визначити як відхаркувальну, протизапальну й аксиспастичну. Тому корінь і сік солодки використовують для лікування кашлю, сік — у разі гастритів і виразки шлунка. Крім того, її містять у численні суміші для чаїв і відварів від кашлю і відхаркувальних засобів, особливо часто в шлункові чаї. Але й корінь солодки, і сік можуть бути використані і як самостійні засоби. Сік солодки під час гастриту та виразки шлунка: майже 1 г соку розбавляють 100 мл гарячої води. Цей розчин треба весь випити помірно теплим за 2-3 прийоми.

Лікарські форми, спосіб застосування та дози.

Ліквірітон (Liquiritonum) — жовто-бурий аморфний порошок гіркого смаку без запаху. Препарат має спазмолітичну та протизапальну дію. Рекомендується для лікування гіперацидних гастритів, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Він викликає загоєння деструкції слизової оболонки шлунка. Приймають по 1-2 таблетки 3-4 рази на день перед їдою. Курс лікування — 1 місяць. У разі потреби лікування треба продовжити або повторити. Препарат можна використовувати для профілактики сезонних загострень виразкової хвороби, призначаючи його двічі-тричі на день. Він добре переноситься хворими та не викликає побічних явищ. Випускається у формі таблеток по 0,1 г у банках по 25 шт. Термін придатності препарату 3 роки, таблеток 2 роки.

Флакарбін (Flacarbinum) — комбінований препарат, що складається з флавоноїдів кверцитину та лігуразиду, натрій-карбоксиметил-целюлози та пектину. Препарат має спазмолітичну, капілярозміцнювальну та протизапальну дію, сприяє загоєнню виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, знижує кислотність шлункового соку та нормалізує роботу кишківника, усуває закрепи. Флакарбін малотоксичний і, на відміну від вікаліну, чинить «м'якшу» дію на організм. Приймають у разі виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки по 1/2 чайної ложки тричі на день до їди. Препарат треба запивати теплою водою (1/3-1/2 склянки). Термін лікування зазвичай становить 3-4 тижні. За потреби курс лікування треба продовжити або повторити. Препарат зберігають у сухому, захищеному від світла місці. Термін придатності препарату 3 роки.

Гліцирам (Glycyrramum) — аммонеєва сіль гліциризинової кислоти, виділена з коренів солодки голої. Являє собою порошок кремового кольору, дуже солодкого смаку. Препарат зменшує проникність судин, має протизапальну дію, стимулює функціональну активність кори надниркових залоз, має протиалергічні властивості. Побічних явищ під час приймання гліциму не спостерігається. Приймають у разі бронхіальної астми (особливо він показаний дітям), екземи, алергічних дерматитів, недостатньої функції кори надниркових залоз. Призначають по 0,05 г 2-3 рази на день за 30 хв до їди впродовж 3-б тижнів (у разі важких форм захворювань дозу можна збільшити до 0,4-0,6 г на добу, а курс лікування продовжити до 6-12 тижнів). Препарат випускається в таблетках по 0,05 г. У разі екземи, алергічних дерматитів, нейродермітів успішно використовується 2% емульсія гліцирама.

Бісмулоксан (Bismuloxan) — препарат виробництва Франції. В 1 циліндри-пакованні міститься 800 мг карбонату висмута, 550 мг магнезії, 270 мг карбонату кальцію, 800 мг метилполісилокана, 270 мг порошку лакриці, 890 мг манітола. Препарат має в'язальну, антисептичну, протизапальну дію, стимулює жовчну секрецію. Показаннями до застосування є: езофагити, опіки стравоходу, гастрити, виразки шлунка, гастроентерити, коліти та ентероколіти, спазми кишківника, діарея. Вміст 1 циліндра паковання приймають перед їдою тричі на день або під час болю в животі. Випускається у формі циліндрів-паковань, що містять 5 г гранульованої маси.

Транспульмін (Transpulmin) — препарат виробництва Німеччини. У 10 мл препарату міститься 20 мг соляно-кислого піпазетату (селвігон), 3 мг ментолу олії, 3 мг анісової олії, 0,5 мг евкаліптової олії, 100 мг екстракту лакриці, 4 мг хлористо-водоподібного ізопеденділу (андантол), 50 мг гуанфенезину, 10 мг ефіру поліоксиетиленгексадецилу, 6,6 г глюкози. Препарат є відхаркувальним засобом, сприяє розрідженню секрету, має спазмолітичний і антиалергічний ефект, заспокоює кашель і пом'якшує подразнення слизової оболонки під час кашлю. Підсилює вентиляцію й циркуляцію повітря в легких, роблячи вільним дихання. Застосовується за всіх різновидів кашлю у разі гострого та хронічного катарального запалення й алергічних захворювань дихальних шляхів (бронзитити, трахеїти, ларингіти). Дорослим призначають 2 чайні ложки препарату 3-4 рази на день; дітям від 3 років — 1 чайну ложку 3-4 рази на день; дітям від 1 року до 3 років — 1/2 чайної ложки 3-4 рази на день. Препарат може змінювати реакцію, тому хворим треба бути особливо обережними на проїжджі. Алкоголь може посилити цю дію. Не варто застосовувати препарат вагітним жінкам. Випускається у флаконі по 60 і 125 мг.

Екстракт солодкого кореня густий, екстракт лакричного кореня густий (Extractum Glycyrrhizae spissum). Виймають із дрібно зрізаного солодкого кореня 0,25% розчином аміаку. Являє собою густу масу бурого кольору зі своєрідним запахом і нудотно-солодким смаком. Під час збовтування з водою утворює колоїдний, сильно пінний розчин.

Екстракт солодкого кореня сухий, екстракт лакричного кореня сухий (Extractum Glycyrrhizae siccum). Готують витяганням із солодкого кореня розчином аміаку. Являє собою сухий, дрібний, бурувато-жовтого кольору порошок зі своєрідним запахом і нудотно-солодким смаком. Під час збовтування з водою утворює колоїдний, сильно пінний розчин. Містить не менш ніж 25% гліциризинової кислоти.

Сироп солодкого кореня (Sirus Glycyrrhizae): 4 г екстракту солодкого кореня змішують з 86 г цукрового сиропу та до суміші додають 10 г спирту. Виходить рідина жовто-бурого кольору, своєрідного запаху та смаку. Сироп не призначають спільно з кислими рідинами. Застосовують як відхаркувальний, пом'якшувальний і протизапальний засіб.

Складний порошок солодкого кореня (Pulvis Glycyrrhizae compositum). Містить комплекс речовин: 20 частин порошку кореня солодки, 20 частин порошку з листя сіни, 10 частин порошку плодів кропу, 10 частин сірки очищеної та 40 частин цукру в порошку. Являє собою порошок зеленувато-жовтого та зеленкувато-бурого кольору із запахом кропу та неприємним гіркувато-соляним смаком.

Еліксир грудний (Elixir pectorales, або Elixir cum extractoro Glycyrrhizae). До складу препарату входить: екстракту солодкового кореня 60 частин, анісової олії 1 частина, спирту 49 частин, розчину аміаку 10 частин, води 180 частин. Являє собою прозору, бурого кольору, солодкувату на смак рідину із запахом аміаку й анісової олії. Застосовують як відхаркувальну в дозі 20-40 крапель на прийманні. Дозування дітям — стільки крапель, скільки дитині.

Відвар кореня солодки: 10 г сировини заливають 200 мл. окропу, закривають кришкою, нагрівають на кип'ятій водяній бані 20 хв, настоюють 1-2 год, проціджують, потім залишки сировини вичавлюють і доводять об'єм кип'яченою водою до 200 мл. Приймають по 1 столовій ложці 4-5 разів на день.

Застосування в народній медицині. У народній медицині під час кашлю та інших простудних захворювань часто застосовують порошок із кореня солодки, змішаний із медом: 1/2 чайної ложки порошку перемішують з 1 чайною ложкою меду, приймають тричі на день. У разі виразки шлунка та інших шлункових захворювань рекомендується жувати невеликі шматки кореня. Це допомагає також у разі зняття хмільного синдрому. Нарешті, чай із кореня солодки застосовують як легкий проносний засіб. Не викликає сумніву, що корінь солодки є чудовою та дієвою лікарською сировиною. Однак під час його вживання ( Берегти йде й про готові препарати з кореня — соку, лакриці) необхідно дотримуватися умов, на які вказує державна служба охорони здоров'я Німеччини, і які викладені в інструкціях під час кожного паковання, а саме: Сфери застосування: для полегшення відхаркування у разі катарах верхніх дихальних шляхів (бронхіти), для лікування спастичних явищ у разі запалень слизової оболонки шлунка (хронічні гастрити). Протипоказання: хронічне запалення печінки, цироз печінки, підвищений кров'яний тиск і дефіцит калію в крові.

Побічні дії у разі помірного споживання невідомі, у разі тривалішого застосування препаратів кореня солодки може виникнути затримка води в організмі з легкими набряками, особливо в зоні обличчя та суглобів стоп. Знижується виведення натрію та збільшується виведення калію. Можливе підвищення кров'яного тиску. Взаємодія з іншими засобами за помірного вживання невідома. Замітка. Препарати з кореня солодки не треба довго застосовувати спільно з калійовивідними діуретиками, як, наприклад, спіронолактон, тріам-терен або амілорид. У зв'язку з втратою калію може посилитися дія серцевих глікозидів. Затримку в організмі натрію та води можна регулювати лікарськими засобами, що знижують тиск. Лікування солодкою у високих дозах треба проводити не довше ніж 4-6 тижнів: у разі тривалого застосування препаратів солодки (особливо після застосування карбенокселону) спостерігаються підвищення артеріального тиску. Упродовж цього часу необхідно додавати в їжу багаті калієм продукти (наприклад, банани, курагу). Зберігайте солодку в захищеному від світла сухому місці.