Рябіна червона сухі ягоди 50 г.

Захворювання печінки, нирок, сечового міхура, застудні захворювання, що супроводжуються підвищенням температури, золотуха.

Сімейство Рожеві — Rosaceae.

Використовувані частини: повністю достиглі плоди.

Народні назви: горобинка, яробіна, горобіна, скорпіона, сміливець.

Аптечне найменування: плоди горобини — Sorbi fructus.

Активні речовини. Рябіна багата вітамінами, особливо вітаміном С, органічними кислотами, містить невелику кількість ефірної олії, дубильні речовини, гіркоти, сорбіт і парасорбітову кислоту.

Цілюща дія та застосування. Рослина має протизапальну, кровоспинну, капілярозміцнювальну, вітамінну, зв'язувальну, легку проносну, потогінну, сечогінну дію, знижує кров'яний тиск, підвищує згортання крові. Пектини плодів горобини перешкоджають бродильним процесам у кишківнику, зменшують газоутворення і, маючи адсорбувальні властивості, сприяють зв'язуванню та виведенню різних токсинів. Органічні кислоти та гіркоти горобини підвищують секрецію й посилюють перетравлювальну здатність шлункового соку, що поряд із жовчогінним ефектом сприяє поліпшенню травлення. Олійні витягання з плодів горобини, що містять велику кількість каротину та каротиноїдів, чинять рано- і виразкозагоювальну, протизапальну дію, сприяють утворенню менш грубих рубців. В експерименті плоди горобини знижують вміст ліпідів у печінці та холестерину в крові.

Лікарські форми, спосіб застосування та дози.
Настоянка плодів горобини: 20 г сировини заливають 200 мл горілки, настоюють 7 днів, потім проціджують. Приймають по 1 чайній ложці тричі на день.
Настій плодів горобини 20 г сировини заливають 200 мл окропу, настоюють 4 год, потім проціджують. Приймають по 1/2 склянки 2-3 рази на день перед їдою.
Сік горобини віджимають із дозрілих плодів. Приймають по 1/4-1/3 склянки соку зі столовою ложкою меду, розведеними в рівній кількості молока, тричі на день до їди.
Сироп горобиновий: горобиновий сік змішують із цукром, кип'ятять на слабкому вогні до густоти сиропу. Приймають по 1 столовій ложці 4 рази на день.
Відвар плодів і листя горобини: по 15 г плодів і листя киплять у 200 мл води 10 хв, настоюють 2 год, потім проціджують. Приймають по 1/4 склянки 2-3 рази на день.
Відвар кори горобини: 10 г подрібненої сировини кип'ятять у 200 мл води 10 хв, настоюють 6 год, потім проціджують. Приймають по 1 столовій ложці тричі на день.
Відвар квіток горобини: 10 г сировини кип'ятять у 200 мл води 10 хв, потім проціджують. Приймають по 1/4 склянки 2-3 рази на день.
Настій квіток і плодів горобини: беруть по 3 столові ложки сушених квіток і плодів, заливають 1 л окропу, щільно закривають, настоюють упродовж 3-4 год, потім проціджують. Приймають по 1 склянці на день невеликими порціями через 2-4 год, додаючи на 1 склянку настою 1 столову ложку меду.

Плоди горобини представляють цінність як полівітамінну сировину, через великий вміст у них провітаміну А — бета-каротину, вітаміну P і аскорбінової кислоти. Пектини знижують бродильні процеси та зменшують газоутворення в кишківнику, а також желеутворювальні властивості пектинів сприяють зв'язуванню ендогенних і екзогенних токсинів і виведенню надлишку вуглеводів. Згідно з даними наукових досліджень, парааскорбінова та парасорбінова кислоти гальмують ріст мікроорганізмів, грибів і плісняви. Їх використовують як консерванти харчових продуктів. Спиртовий екстракт із ягід горобини та олійний екстракт із насіння мають антибактеріальні властивості щодо збудників тифо-паратифозних захворювань. Органічні кислоти та гіркота горобини підвищують секреторну функцію шлунка та виділення жовчі, сприяють поліпшенню травлення. Згідно з даними, сорбіт знижує вміст жиру в печінці та холестерину в крові. Аналогічно діють порошок і паста з плодів горобини. У механізм жовчогінної дії послідовно вмикається подразнення сорбітом слизової оболонки дванадцятипалої кишки, вивільненню холецистокніну, останній викликає скорочення жовчного міхура й одночасно розслаблює сфінктер печінково-піджовкової ампули. Жовчогінна дія горобини зумовлена не тільки сорбітом, але й іншими речовинами (агдалін, органічні кислоти). Амигдалін, що міститься в плодах горобини, підвищує стійкість тварин до кисневого голодування, має радіо- і рентгенівськозахисну властивість, захищає дихальні ферменти від руйнування способом утворення з ними тимчасового зв'язку, а також амигдалін бере участь у відновленні сульфгідильних груп і захисту жирів від переокислення, на чому ґрунтується застосування горобини під час атеросклерозу. Олійні витягання з плодів горобини, що містять велику кількість каротинів і каротиноїдів, надають рано- і виразкозагоювальну, протизапальну дію, сприяють утворенню грубих рубців. Плоди горобини застосовують у свіжому та сушеному вигляді як лікувальний і профілактичний засіб у разі цингу та інших авітамінозів. Вони входять до складу вітамінних складів (чаїв). Полівітамінний чай являє собою суміш рівних частин плодів горобини та плодів шипшини. Плоди горобини також поєднують із кропивою:
7 частин плодів горобини та 3 частини листя кропиви: 1 столову ложку суміші заварюють 2 склянками окропу, кип'ятять на водяній бані 10 хвилин, настоюють 4 години. Застосовують по 0,5 склянки 2-3 рази на день.

Плоди горобини застосовуються як високовітамінний, сечогінний і легкий проносний засіб дітям, а також дорослим у разі атеросклерозу, гіпертонічної та нирково-кам'яної хвороби.

Застосування в народній медицині. Народна медицина плоди горобини (стійка, відвар, настоянка) використовує як сечогінний, кровоспинний, легкий проносний і покращує апетитний засіб. Плоди та свіжий сік застосовуються під час дизентерії, цингу. Плоди та свіжий сік горобини звичайної використовуються під час дизентерії, цингу, Зрілі плоди вживаються у разі атеросклерозу, гіпертонічної та сечокам'яної хвороби. Масу з ягід горобини народна медицина рекомендує для зведення бородавок, а також місцево на гемороїдальні вузли. У деяких місцях відварами свіжих плодів і листя лікують скрофузло. Свіже листя має протигрибкову дію. Для цього їх ретельно розтирають, докладають до пошкоджених ділянок і прибинтовують. Пов'язку змінюють через добу. З сухих плодів горобини готують кисло-солодкі настої, морси:
40 г плодів подрібнюють у ступці, заливають 200 мл окропу, настоюють 4 години, проціджують через марлю, у фільтрі додають цукор до смаку.

Сік зі свіжих ягід (1 чайна ложка перед їдою) вживають у разі зниженої кислотності шлункового соку. У домашніх умовах із ягід горобини готують желе, що містить велику кількість пектинів і вітамін Р. Аскорбінова кислота в процесі приготування желе руйнується. У формі порошку або соку горобину містять у харчовий раціон хворих на діабет і ожиріння, щоб зв'язати в кишківники частину вуглеводів. Рябіну в цих випадках готують на сорбіті, ксиліті, фруктозі. У Болгарії застосовують сироп із соку дозрілих плодів горобини у разі ревматичних болів, каменів у нирках і сечовому міхурі, як сечогінний і проносний, а також як високовітамінний засіб (сок горобини 1 кг варять із 600 г цукру). Австрійська медицина плоди горобини використовує під час поносу, гастриту та ревматизму. У Польщі — як високовітамінний засіб, у разі захворювань нирок, сечового міхура, ниркової кольки та порушення сольового обміну. У народній медицині, крім того, вживають, хоча й рідко, висушені ягоди. Приготований із них чай рекомендують у разі розладу шлунка.
Чай із горобини: 1 столову ложку висушених подрібнених ягід заливають 1/4 л киплячої води й 8-10 хвилин настоюють під кришкою. П'ють під час поносу двічі на день по 1 чашці.