Живокіст (живокіст) корінь подрібнений 100 г ПТ

Лікує шкіру, викликає швидке відновлення клітин, у разі хронічних нагноєнь

Сімейство Бурачникові — Boraginaceae.

Народні назви: Адамова трава, бурачник, білозвузник, вилоух, жвавість, водяний, жвавість, правість, жовник, житочість, жирний корінь, корінь сальний, сальник, сальниця аптекарська, костол, мова воловій.

Використовувані частини: кореневище.

Аптечне найменування: корінь живокосту — Symphyti radix.

Активні речовини: алантоїн, дубильні речовини, флавоноїди, вітамін В12, слиз, крохмаль, різні рослинні кислоти, тритерпіни, а також деякі алкалоїди пірроліздинової групи. Експериментальними дослідженнями, проведеними на тваринах, доведено також, що препарати живокосту знижують кров'яний тиск, викликають сильне збудження дихання, підвищують тонус і посилюють скорочення мускулатури кишківника та матки. Згідно з даними болгарських учених, живокіст має протисудомну дію, також виявлена протипухлинна активність алантоїну.

Цілюща дія та застосування. Уже абатісу Хільдегард фон Бінген і Парацельс користувалися живильником як цілющим засобом під час лікування ран, виразок і різних захворювань кісток. Абсолютно дивовижний лікувальний ефект спостерігається під час оброблення та докладання до ран примочок із живокосту, навіть у тих випадках, коли звичайні засоби не допомагають, наприклад у разі хронічних нагноєнь внаслідок остеомієліту, у разі трофічних виразок гомілки та запалення підшкірної клітковини. Обумовлює цю дію алантоїн. Ця речовина розчиняє виділення з рани, розріджує гній і стимулює новоутворення тканини. Жодна інша рослина не містить так багато алантоїн. У разі переломів кісток, вивихів, розтягнень і розривів зв'язок користуються примочками та компресами з живокосту. Зникає припухлість і припиняється біль. Так само дія має мазь із живокосту. Компрес з живокочником: 100 г кореневищ живокосту варять приблизно 10 хвилин на 1 л води, потім проціджують відвар і роблять із нього теплий компрес. Є літературні дані про позитивний клінічний ефект від використання мазі з коренем живокосту під час кільцеподібної гранулем, васкуліту, склеродермії вогнищевої та геміатрофії Роумберга, трофічних виразок, тріщинах кутів рота. В. Н. Попів із співавторами (1984) рекомендує відвар із коренів:
10 г подрібнених коренів на 200 мл води вживати всередину по 1 десертній ложці що 2 години у разі переломів кісток, поранень, остеомієліту, гнійних запалень тканин у поєднанні з антибіотиками та сульфаніламідними препаратами.

Згідно з даними Д. Сільський із співавторами (1976), корінь живокосту лікарського рекомендується як засіб, що стимулює ріст клітин і відновлення тканини. Живокіст лікарський використовується в гомеопатії та широко в ветеринарній практиці.

Використання в гомеопатії. У гомеопатичній практиці засіб Symphytum готується зі свіжих кореневищ, викопаних до зацвітання рослини. Для внутрішнього вживання рекомендується розведення D6. Дають 3-5 разів на день по 5-10 крапель для стимуляції утворення кісткової мозолі у разі переломів кісток, у разі ударів, ушкоджень ран, порушень кровотоку, а також у разі артрозу та болів у суглобах.

Застосування в народній медицині. У народній медицині живоконик досить широко використовується як внутрішній і зовнішній засіб. Слизистий відвар і настій свіжих коренів застосовується як протизапальний, слабо зв'язувальний, антисептичний, м'який, кровоспинний і ранозагоювальний засіб. Настій і відвар коренів мають виражену властивість посилювати регенерацію (відновлення) різних тканин, неабияк зменшувати біль і сприяти швидшому зростанню кісток під час їхніх переломів. Російська та німецька народна медицина водний настій кореній застосовує у разі шлунково-кишкових захворювань: поносів, дизентерії, хронічних колітів, ентеритів та ентероколітів, хронічних бронхітів із рясним виділенням мокротиння, під час кровохаркання, кровотечах, паралічах і як зовнішнє — у мастиках, нагрубанні молочних залоз у матерів-годувальниць, фурункулах, карбункулах, тромбофлебітах нижніх кінцівок, периоститах і особливо у разі перелому кісток, вивихів, болів в ампетаційних культах і ішіасе. Живокіст надає сприятливу дію у разі захворювань ясен і зубів. Живокіст приймають усередину та у разі різних шкірних захворювань, виразок і ран одночасно із зовнішнім застосуванням. Настій коренів використовують для ванн, обмивань, компресів у разі переломів, вивихів, ударів, болів у суглобах, діатезу, різних шкірних захворювань, особливо для лікування ран і виразок, що довго не загоюються. Порошок і сік коренів слугують кровоспинним засобом у разі носових та інших зовнішніх кровотеч. У разі переломів кісток, ударів, ревматичних і подагричних болів і виразок застосовують мазь із коренів. У зв'язку з тим, що рослина є отруйною, необхідно суворо дотримуватися обережності під час призначення препаратів її всередину. У народній медицині Білорусі застосовують корінь, а якщо його немає — траву (літом — свіжий розтертий корінь, а взимку — розпарений). Накладають його в чистому вигляді або у вигляді мазі зі свинячим жиром у разі переломів кісток і сильних ударів. Є спеціальні прописи мазі у разі переломів кісток.
Свіжий корінь розтирають, сухий розплутує, додають сірку, каніфоль, несолений свинячий жир, усі кип'ятять, під час охолодження додають білок сирого яйця, перемішують до повного охолодження або проціджують корінь зі свинячим жиром, у напівохолоджену масу додають камфорна олія.
Цю мазь також вживають у разі ревматизму та у разі різних пухлин. Відвар кореня — у разі хронічних гастритів, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, виснаження; у разі радикуліту та ішіасу натираються настійкою на горілці; у разі геморою, ран, наривів, попрілостей докладають до хворих місць розтерті корені, траву в чи то в чистому вигляді, чи в суміші з жиром. Свіжий сік із кореня ефективний у разі різних ран і виразок, а також у разі носових кровотеч. Відвар із коренів використовується й у разі пародонтозу (також і гнійного пародонтозу) для полоскання порожнини рота, у разі переломів кісток, гнійних запалень тканин, у разі хворобливих амплутованих кінцівок, у разі ударів, вивихів, у разі невралгій унаслідок поранення, старих важкозагоювальних і глибоких ранах, під час фурункульозу. У Болгарії відвар коренів готують у такий спосіб:

10 г подрібнених коренів заливають 1 склянкою окропу, варять упродовж 10 хвилин. Відвар застосовують для компресів, припарок, полоскань. У разі потреби можна приготувати відвар із подвійної дози кореня на таку ж кількість води.

Застосовується також і зовнішня суміш із порошку кореня живокосту лікарського та порошку трави хвоща, взятих у рівних частинах для присипки ран, фурункулів, У болгарській народній медицині відвар коренів живокосту лікарського вживання всередину під час кашлю, Початковій стадії туберкульозу, туберкульозу кишківника, під час поносів; зовні — у разі носових кровотеч. Кашица з кореня (зварена) застосовується як зовнішній засіб для компресів і припарок у разі важкозагоювальних ран, фурункулах, шкірних висипок, у разі вивихів, переломів кісток, ран і у разі затвердіння в молочній залозі жінок, а також для жінок, що годують полоскання під час ангінів і виразок у порожнині рота та зеву. Способи приготування та застосування:
2 чайні ложки коренів живокосту настоюють 8 годин на 1,5 склянки застудженої кип'яченої води, процідити. Залишок коренів настоювати 0,5 години в 1,5 склянці окропу, процідити. Обидва настою змішати разом. Приймати по 0,25 склянки 4-6 разів на день до їди. Кожну порцію пити ковтками.
3 столові ложки коренів нагрівати 0,5 години на 0,5 літра води в закритому посуді на легкому вогні, не доводячи до кипіння, настоювати 4 години, процідити. Вживати для ванн, обмивань і компресів.
2 столові ложки свіжих коренів розтерти з 2 ложками свинячого несоляного сала. Вживати як мазь.
40 г порошку живокосту лікарського на 1 літр гарячого молока, у якому корінь парять у духовці 6-7 годин, але не доводять до кипіння. Проціджують. Приймають по 1/4-1/3 склянки тричі на день. Накопичувач, напарений на молоці, дуже швидко набридає хворим. Тоді на 6-7 день цей напар замінюють таким:
сирий сушений корінь живокосту розбивають на пасту (тесто), змішують з 1-2 частинами меду та приймають не більш ніж чайною ложкою тричі на день. Після 6-7 днів знову повертаються до приймання живокона на молоці. Споживають під час лікування туберкульозу легенів, запальних захворювань нирок, дизентерії, шлунково-кишкових кровотеч, у разі кашлю, запалення легенів, бронхітів.