Бадан товстолістний корінь 50 г

Застосовується у разі гінекологічних захворювань (запальних процесів придатків, фібромі матки, після пологів, у разі кровотечі).

Сімейство Камнеломкові — Saxifraceae.

Народні назви: каменіломка, монгольський чай, салай.

Ботанічний опис. Вічнозелена багаторічна трав'яниста рослина родини камеламкових із товстим повзунком, що досягає кількох метрів завдовжки й до 3,5 см у товщину, від якого відходить великий вертикальний корінь. Стебла товсті, безлисті, голі, до 50 см висоти. Листя в прикореневій густій розетці, голі, шкірясте, знизу покрите зануреними багатоклітинними залозками, що зимають, зберігаються зеленими впродовж 2-3 років. Листова пластинка широкоеліптична або майже округла, при основі іноді серцеподібна, звужена в широкий, що не перевищує її за довжиною чережок, за якого розміщені плівчасті піхви. Квітки дзвінчасті, з лілово-рожевими пелюстками, зібрані у верхівкові густі метало-щиктивні суцвіття. Плод — суха коробочка з 2 лопатями, що розчиняються, що розкриваються на штанному шві. Насіння численні, гладке, до 2 мм довжини. Квітає в траві — червні (цвітіння тривале — до 50 днів), плоди дозрівають у липні — 112. Розмножується переважно вегетативно (відрізками кореневищ), але не виключено розмноження насінням. Росте на кам'янистих схилах північних і північно-східних експозицій, розсипах, стародавніх моренах, в рідкісних лісах, по падах і долинах річок. Бадан товстолістний має південносибірський ареал, що охоплює гори Алтая, Кузнєцького Алатау, Західні та Східні Саяни, Прибакальня й Забігалє. Заходить у гірсько-лісові райони Монголії. На території Білорусі трапляється в околицях Мінська та в Біловезькій Пущі. Це вимоглива до вологи рослина. Найщільніші зарослі воно утворює в місцях, захищених від панчіх вітрів і які мають зимовий період великий сніговий покрив. Одна з найдавніших корисних рослин широко використовується в тибетській медицині.

Збирання та сушіння сировини. Лікарською сировиною в бадану товстолистого є кореневища. Їх заготовляють упродовж усього літа, до кінця вегетаційного періоду. Під час заготівлі потрібно залишати в заростям 10-15% рослин для відновлення. Коріння викопують із ґрунту, очищають від землі та дрібних корінців, промивають, ріжуть на довгі шматки та сушать (не можна тримати в купах понад 3 доби, щоб уникнути загнивання). Свіжозібрана сировина підв'язують на вішаках, потім досушує в сушарках за температури не вище ніж 60 °C. Тривалість сушіння приблизно 3 тижні. Термін придатності сировини 4 роки. Смак сировини сильно в'яже, запаху немає.

Активні речовини: У кореневищах бадану товстолистного виявлено до 28%, а в листі до 20% дубильних речовин, що належать переважно до пирогалової групи. Зі збільшенням віку рослини кількість дубильних речовин у кореневищах підвищується. Крім того, з рослин виділені: вільні поліфеноли, глікозид бергенін, цукри, крохмаль, аскорбінова кислота та інші речовини. У листі виявлена галлова кислота, до 22% кавуна та до 4% вільного гідрохінону, чималої кількості марганцю, заліза та міді. За вмістом кавуна бадан є найбагатшим джерелом його в рослинному світі. У кореневищах містяться: зола, макроелементи, мікроелементи.

Фармакологічні властивості. Препарати банану мають протизапальну, зв'язувальну, кровоспинну та бактерицидну властивості, що зумовлено наявністю в них дубильних речовин. Зміцнюють стінки капілярів і чинять місцеву судинозвужувальну дію. Понижують артеріальний тиск і дещо збільшують частоту серцевих скорочень.

Застосування в медицині. Корнівища. Водний екстракт — у разі колітів, ентероколітів неінфекційної природи; в акушерсько-гінекологічній практиці — під час лікування ерозій шийки матки. У тибетській медицині та Заколисці відвар — у разі туберкульозу, гострих і хронічних форм пневмонії, легеневих кровотеч, гострих респіраторних, грипозних та деяких інших інфекцій (кожуш), ларингітів, головних болів, лихоманок, суглобового ревматизму, шлунково-кишкових захворювань; порошок — для лікування гіпоацидних гастритів. У монгольській медицині настій під час шлунково-кишкових захворювань, лихоманки, головного болю, захворювань гортані та порожнини рота; відвар — у разі фурункульозу, кровоточивості ясен. Екстракт — у разі меноррагій, геморагічних метропатіях, фібромі матки, у разі кровотеч після припинення вагітності; рідкий екстракт — у разі метроррагій і білків, під час лікування гострих отруєнь алкалоїдами; порошок як ранозагоювальний і протизапальна. Листя. У тибетській медицині та Заколисці — аналогічно до кореневищів, а також у разі посттрав-матичних захворювань нирок. Настій і чай (з старого листя) в гірському Алтаї — від зоба. Відвар — як бактеріостатичний; відвар і настій — симптоматичну у разі ентероколітів.

Лікарські форми, спосіб застосування та дози.

Рідкий екстракт банану готують у такий спосіб: 3 столові ложки подрібненої сировини заливають склянкою окропу та на повільному вогні кип'ятять до випаровування половини початкового об'єму. Приймають по 30 крапель двічі-тричі на день. Для спринців 1 столову ложку екстракту розкладають на 0,5-1 л води.

Відвар бана: 10 г (1 столова ложка) кореневищ рослини заливають 200 мл окропу, поміщають в емальований посуд і нагрівають на киплячій водяній бані впродовж 30 хв, потім охолоджують за кімнатної температури 10 хв, проціджують. Залишу сировину віджимають у настій, який доводять кип'яченою водою до первинного об'єму. Приймають по 1-2 столові ложки перед їдою тричі на день як зв'язувальний, кровоспинний і протизапальний засіб під час хвороб шлунково-кишкового тракту.

Настій кореневищ (або листя) бана: 8 г подрібненої сировини заливають 200 мл окропу, настоюють, потім проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день. Настій придатний також для зовнішнього приміння