Вероника трава 30 г.

Веронія трава 30 г. Упакований у паперове паковання з віконцем.

Виробник: "Планета трав" Україна.

Заготівка сировини Західна Україна.

Застосовують під час кашлю та застуди, як полоскання під час запалення слизової рота та горла.

Родина Норичникові — Scrophulariaceae.

Використовувані частини: квітучі пагони (без коріння).

Аптечне найменування: трава сірники — Veronicae herba.

Активні речовини: У рослині містяться дубильні та гіркі речовини, глікозиди (аукубін, вербоніцин), ефірна та жирна олії, сапоніни, каротин, вітаміни, смола, фітонциди, органічні кислоти.

Цілюща дія та застосування. Веронія входить до складу різних лікувальних чаїв, використовуваних під час захворювань верхніх дихальних шляхів і легенів, печінки, а також шкіри. Рослина має протибольову, протизапальну, кровоспинну, відхаркувальну, ранозагоювальну, сечогінну та жовчогінну властивості. Настій трави покращує апетит і травлення. Щоправда, останнім часом усе частіше викликаються сумніви в цілющій дії цієї рослини. Себастьян Кнайп рекомендував Вероніку як добрі ліки проти чахотки та ревматизму, подагри та запалення сечового міхура. Інші автори (наприклад X. Шульц і А. Дінанд) пишаються дію сірники у разі шкірного свербіння в старого, у разі розладів шлунка та браку апетиту. Але Р.Ф. Вайс, один із найкращих фітотерапевтів нашого часу, вважає її малоефективною. Знаючи хімічний склад рослини, треба думати, що цей захід надто строгий. Я сказав би інакше: для цих захворювань ми знайдемо в рослинному світі найкращі засоби.

Застосування в народній медицині. Нерідко рекомендується як засіб проти усіх хвороб. Чай із вероніки застосовують у разі кашлю та застуди, як полоскання під час запалення слизової рота та горла, якщо немає апетиту, від хвороб печінки та нирок, ревматизму та подагри, у разі захворювань шлунка та поносі. Наскільки великий успіх лікування, сказати важко. У народній медицині застосовують настій — у разі захворювань печінки, виразок шлунка, болів у животі, поносів, головного болю, підвищеної нервової збудливості, безсоння, застуди, бронхіальної астми, клімаксу, виснаження; зовні — у разі золоту, екземи, грибкових захворювань шкіри; для полоскання горла, промивання ран (як ранозагоювальний засіб); у вигляді компресів і примочок — у разі ударів; у формі ванн — у разі захворювань шкіри в дітей. У формі чаю застосовують під час грижі. Сік — у разі захворювань нирок, подагри. У країнах Західної Європи — у разі бронхіальної астми, подагри, ревматизму, нирково-кам'яної хвороби, шкірних хвороб, фурункульозу, ангіне, як зв'язувальний у разі шлунково-кишкових розладів, у разі атонії шлунка, катаре верхніх дихальних шляхів, а також свербіж статевих органів. Листя, квітки (розстірне, свіже), застосовують місцево під час захворювань шкіри та пітливості ніг.
Настій трави сірники лікарської: 20 г сировини заливають 1 л кип'яченої води, настоюють, потім проціджують. Приймають по 2 столові ложки за 2 год до їди.
Чай із сірники: 2 чайні ложки з верхом трави залити 1/4 л окропу, настояти впродовж 10 хвилин, процідити та пити невеликими ковтками помірно теплими тричі на день чашкою.

Застосування в інших галузях. Молоде листя входить до складу приправ для вухи, салатів до м'ясних і рибних страв. Квітки використовують для запашника деяких сортів коньяків, лікерів, знаменитого вина — іспанської малаги. Настій трави сірники лікарської застосовується в ветеринарії — у разі кривавого поносу в великої рогатої худоби та коней. Весняно-літній медонос, дає підтримувальний береток, медопродуктивність — 18 кг/га.