Малина лист 50 гр.

Латинська назва: Rubus idaeus L.

Місце збирання: Західна Україна.

Листя малини використовуються для зміцнення ясен, для очищення крові, від шлунково-кишкових захворювань, під час висипок на шкірі.

Сімейство Рожеві — Rosaceae.

Народні назви: котяча ягода, лісова малина, малина червона, малина.

Використовувані частини: молоде листя, але насамперед плоди.

Активні речовини. Свіжі плоди малини містять фруктозу, глюкозу, сахарозу, яблучну, лимонну, мурахину, капронову та саліцилову кислоти, невелику кількість аскорбінової кислоти, каротин і вітаміни групи B (сліди); насіння містить жирну олію та приблизно 0,7% фітостерин; листя — аскорбінову кислоту, дубильні речовини та фітонциди, найважчий компонент листя, як і в ожини, — дубильна речовина. А плоди містять, поряд з ароматичними речовинами, освіжні органічні кислоти, безліч мінеральних речовин, насамперед калій, фосфор, кальцій, залізо та магній.

Цілюща дія та застосування. Листя малини діє як легкий кровоспинний засіб і тому придатне для лікування запалень слизової оболонки в порожнині рота. Завдяки наявності слабких органічних кислот плоди сприяють зміщенню pH у лужне середовище, виведенню з організму солей сечової кислоти, стимулюють сечовідділення, покращують травлення. Саліцилова кислота, що міститься в плодах, має антисептичну, жарознижувальну, потогінну та протизапальну дію. Для листя й квіток малини крім того характерні кровоспинні й антитоксичні властивості. Як усі засоби, що містять дубильні речовини, вони використовуються також проти поносу. Проте в сучасній медицині листя малини приділяє мало уваги. Найбільше — вони застосовують як добавку в різних чайних сумішах для «очищення крові». Сік малини, навпаки, нині, як і раніше, використовується як цілющий напій під час лихоманок, як смакова добавка до гірких ліків і як освіжний напій. Був час, коли здавалося, що цитрусові витісняють малину, але ця небезпека, по-видому, минала, оскільки стало зрозуміло, що малина за своїми корисними якостями не поступається цитрусовим.

Застосування в медицині. Корни. У Болгарії відвар — потогінний, під час асциту. Деревина. У тибетській медицині — у разі гострих і хронічних інфекцій, неврастенії, невритів, як жарознижувальний. Ветви. У тибетській медицині застосовуються аналогічно до деревини. У Бур'яті — у разі лихоманки. Відвар — під час респіраторних інфекцій. Верхівки гілок (з квітками, незрілими плодами) — «малиновий чай» — у разі гострих респіраторних захворювань. Листя. У тибетській медицині використовуються аналогічно до деревини. Настій або відвар (зовнішня) — під час ріжистих запалень. Настій (всередині) — у разі колітів, кашлю, шкірних сипій. Відвар (всередині) — у разі кашлю, застуди, ангіни. Свіжі — ранозагоювальні; у формі мазі — у разі вугрів, опіків, шкірних висипок. У Болгарії настій — у разі діареї, гастритів і ентеритів, крововиливів, бронхозневмоній і дерматитів. Зовнішньо — під час хвороб горла та порожнини рота. Водні, спиртові й ацетонові екстракти та сік — антибактеріальне. Водні екстракти збуджують центральну нервову систему. Листя, квітки. Настій (примочки, спринцювання) — у разі геморою та гінекологічних захворювань. Листя, квітки, плоди. Антисклеротичний, протизапальний, жарознижувальний і високовітамінний засіб у разі гіпертонічної хвороби, атеросклерозу та гострих респіраторних захворювань. Квітки. Відвар, настій — у разі гастралгії, респіраторних інфекцій; зовні — у разі вугрів, захворювань очей, ріжистих запалень. Настоянка — гемостатична; під час хвороб органів дихання; вважалася протиотрутою у разі укусів змій і скорпіонів. У Болгарії настій на оливковій олії — для лікування дерматитів від укусів комах. Плоды. Сушені — потогінний засіб. У тибетській медицині порошок — у разі пневмоній і гострих респіраторних захворювань. Малина входить до складу потогінних, вітамінних, протизапальних, протикашльових зборів.

Лікарські форми, спосіб застосування та дози:

Настій листя малини: 10-15 г сировини заливають 200 мл окропу, настоюють 30 хв, потім проціджують. Приймають по 1/4 склянки тричі на день.
Відвар листя малини: 6-10 г сировини кип'ятять у 200 мл води 10 хв, потім проціджують. Приймають по 1/4 склянки тричі на день.
Мазь із листя малини: чисті свіжі листя розтирають, вичавлюють сік, розмішують із вазеліною або вершковою олією у співвідношенні 1:4.
Сік із плодів малини: приймають по 1/4-1/2 склянки перед їдою.

Моя особлива порада. Я хочу поділитися з вами рецептом чаю, яким користуються багато друзів, коли потрібно взимку приготувати зміцнювальний напій до сніданку або вечері. Важливу роль у ньому відіграють листя малини (і ожини), позаяк вони мають м'яку зв'язувальну дію, неабияк збільшуючи тим корисність чайних сумішей, а на смак схожі на чорний чай.
Чайна суміш з листям малини: Листя малини 20,0; Листя суниці 10,0; Листя ожини 5,0; Трава ясмінника 2,0.

Берут 2 з верхом чайні ложки суміші на 1/4 л води (на чайник для 6 персон 2 столові ложки суміші), заливають окропом, настоюють приблизно 5 хвилин і проціджують. З цим чаєм можна експериментувати, додавши, наприклад, дрібку чебрецю, кілька розтертих ягід ялівцю й 1 чайну ложку квіток гібіскусу або листя меліси. Не забудьте і про шипшину. У всіх випадках такий цілющий домашній чай можна пити з лимоном (навіть із молоком) і підсолоджувати медом або цукром.

Застосування в народній медицині. У народній медицині листя малини, квітки, молоді пагони та коріння, використовуються, як і листя ожини: для зміцнення ясен, для очищення крові, від шлунково-кишкових захворювань, під час висипок на шкірі. Створюється враження, що ми маємо справу з тією ж рослиною. У старих травниках їх, напевно, особливо й не розрізняли, тому й донині є певна плутанина, що, однак, у цьому разі ні в дечому міру не трагічно. У народній медицині — для поліпшення апетиту та діяльності кишківника; протибовтова, гемостатична у разі шлункових і кишкових кровотеч, меноррагій, відхаркувальна; у разі хронічного ревматизму та корі; зовні — у разі екземи, вугрів і кон'юнктивіту. Настій — у разі діареї, анемії; настоянка та відвар — у разі цукрового діабету. Сік — у разі застуди, гастритів, колітів.