Аніс звичайне насіння 30г

Аніс насіння 30 г, 50г  Виробник-фасувальник Планета Трав, заготівка рослин  Західна Україна або "НародФарма"

Вітрогінний, зміцнює шлунок, діє як відхаркувальний, допомагає під час кашлю у формі чаю або відвару, для підвищення лактації.

Сімейство Зонтичні — Apiaceae.

Народні назви: хлібне насіння, солодкий кмин, лохина аніс.

Використовувані частини: зрілі плоди.

Аптечне найменування: плоди анісу — Anisi fructus, анісова олія — Anisi atheroleum.

Ботанічний опис. Ця однорічна трав'яниста рослина досягає заввишки приблизно 50 см і закріплюється в ґрунті рожноподібним коренем. Круглий виріб у верхній частині гілкиться. Нижнє листя з черешками, нерозчленовані, зубчасті; у середній частині стебла вони трилопатеві, а у верхній — двічі- або тричіперисторозсічені. Суцвіття — 7-15-променеві парасольки, без обгортки або тільки з одним аркушем, що криє. Парасольки ж, що несуть дрібні білі квіти, навпаки, найчастіше мають кілька листочків обгортки. Коліре з липня до вересня. У анісу східне походження. Його широко обробляють на території колишнього СРСР, Індії, а також у Західній Європі (особливо в Середземномор'ї). Не обійшла культуру анісу й Америки. У Німеччині його можна натрапити на городи, звідки він і справа «бегає на волю» і тоді дичає. Необхідно ретельно визначати — можна сплутати з іншими, отруйними парасольками.

Збирання та заготівка. Збирають аніс виключно на культурних плантаціях. Коли плоди повністю дозріють, рослини рвуть або скошують, сушать на повітрі та обмолочують. Округло-яйцеподібні плоди анісу, як у всіх парасолькових, складаються з двох плодів, але розпадаються на них, правда, не завжди.

Активні речовини. Приємний аромат плодів анісу зумовлений ефірною олією, яку в гарному матеріалі міститься до 2-3%. Головний компонент цієї ефірної олії — трансанетол. Крім того, у плодах анісу багато жирної олії, цукру та білка.

Цілюща дія та застосування. Аніс позбавляє метеоризму, зміцнює шлунок, добре допомагає під час кашлю. Попри таку, здавалося б, популярність, доводиться констатувати, що аніс завжди залишається «на других ролях». Серед засобів проти здуття живота з сімейства парасолькових більш дієвим виявляється кмин, а проти кашлю анісу треба перевагу фенхель. Проте й в тому і в іншому разі не відмовляйтеся й від анісу як у формі чаю, так і у формі різних гаренових препаратів (анісові краплі). Але, мабуть, на першому місці все-таки варто його застосування від кашлю.
Чай з анісу: 1 чайну ложку з верхом плодів, які попередньо потрібно розтерти або розтовкти (краще в ступці), заливають 1/4 я окропу та через 10 хвилин проціджують. Від кашлю п'ють 2-5 разів на день чашкою чаю, підсолодженого медом. Діабетикам не підсолоджувати! Цей чай особливо гарний для маленьких дітей. Проти метеоризму та для зміцнення шлунка анісовий чай дають непідсолодженим по 2-5 чашок на день.

Аніс завжди виявляється на другому місці, якщо порівнювати його з фенхелем або кмином. Проте він має одну велику перевагу — з цих трьох рослин у нього найкращий смак. Тому рекомендують застосовувати кмин, аніс і фенхель змішаними в рівних частинах, коли готують цілющий чай як для дорослих, так і для дітей:
Чай із суміші кмину, фенхелю й анісу:
Кмин (товчені плоди) 25,0
Фенхель (товчені плоди) 25,0
Аніс (товчені плоди) 25,0

Приготування та дозування цього чаю ті самі, що й для анісового.

Вживання як приправа. Ароматичні лікарські рослини, корисні для травлення і позбавляють пучення, використовуються з успіхом і на кухні. Аніс широко йде в їжу як пряність, що сприяє кращому травленню, для ароматизації хліба, кислої капусти, свіжої біло та червоної кочаної капусти, багатьох салатів. 6 страв із фруктів також можна додавати трохи анісових плодів, фруктові супи, наприклад, від цього стають більш «тонченими». Не забудьте і про численні анісові горілки.

Використання в гомеопатії.Аніс проти втрати апетиту та поносів у маленьких дітей, у яких ріжуться зуби, а також як заспокійливий засіб використовують Anisum у першому та другому розведеннях (Dt і D1), набуваючи 3-5 разів на день по 5-10 (до 15) крапель.

Застосування в народній медицині. Те, що було сказано про застосування анісу, належить і до народної медицини. А ось що повідомляємнодій Бок у своєму травнику (Страсбург, 1577), де перераховано всі галузі застосування анісу в народній медицині: «Сімена анісу або ліки з них не тільки приємні, але й дуже корисні тим, у кого у кого ускладненене дихання і хто погано спить. Вони приносять полегшення тим, хто страждає від водянки, бо відкривають печінку, рухають сечу, полегшують спрагу, позбавляють пучення живота. Аніс гарний для всіх внутрішніх хвороб живота, легень, печінки та матки, бо він підсилює, зігріває та зцілює шлунок і всі внутрішні органи, має гарний запах, заспокоює біль та різь тощо. Застосування анісу для стимуляції секреції молока дуже популярне й донині.

Побічні дії. Хоч і рідко, але може бути алергічна реакція шкіри, дихальних шляхів або травного тракту.