Звіробій трава, 50 г

Застосовується під час хвороб шлунково-кишкового тракту, нирок, сечового міхура; у разі нічного нетримання сечі, застудних захворювань, грипу.

Сімейство Звіробійні — Hypericaceae.

Народні назви: покрівляна трава, жорстке сіно, трава іісусових ран, ранова трава.

Використовувані частини: надземна частина рослини.

Аптечне найменування: трава звіробою — Hyperici herba, звіробійна олія — Hyperici oleum.

Активні речовини: ефірна олія, флавоноїди (рутин, кверцитрин, гіперозид), смоли, дубильні речовини та роду. Однак найважливіша активна речовина — гіперіцин, який називають також гіперікумортом. Заслуговують згадки та флобафени.

Цілюща дія та застосування. Компоненти цієї рослини у своїй сукупності збуджують діяльність травних (а також жовчовивідних) органів і тонізують кровообіг. Гіперицин має трохи заспокійливу дію, впливає на депресивні стани, особливо пов'язані з клімаксом. Під час лікування звіробою через 4-6 тижнів можна бачити явне поліпшення душевного стану. Тому звіробій можна розглядати як рослинний антидепресант. Щоправда, діє він не так сильно, щоб ним можна було лікувати справжні ендогенні депресії, особливо клімактеричні. Однак за так званих симптоматичних і реактивних депресій звіробою великою мірою може замінити хімічні засоби. У разі вегетативної дистонії його можна застосовувати як доповнення до інших заходів. Цікаво, що цією цілющою рослиною лікують і нічне нетримання сечі. Це цілком зрозуміло, позаяк нетримання сечі часто має у своїй основі пригнічений душевний стан.
Чай із звіробою: 2 чайні ложки з верхом трави залити 1/4 л води та нагріти до кипіння. За кілька хвилин процідити. Дозування: 2-3 чашки чаю на день. Лікування цим чаєм має відбуватися систематично впродовж декількох тижнів. Оскільки звіробій підвищує світлочутливість, під час лікування треба за можливістю уникати прямих сонячних променів. Для зовнішнього застосування краще вживати звіробійну олію. Його успішно використовують як втирання у разі ревматизму та прострілу (люмбаго), для загоєння ран, полегшення болю під час розтягування сухожиль, вивихів, крововиливів та опоясувальної лиші.

Показання до застосування звіробою у формі чаю тільки нервове занепокоєння й порушення сну, а також диспепсії; для олії — як зовнішнього засобу — болю в м'язах (мілгії), рани та опіки.
Олія з звіробою: для 1/г л олії потрібно взяти 25 г сировини. Свіжі, щойно розпущені квітки тиснуть або розбурхують у ступці та обережно розтирають. Потім додають 500 г оливкової олії, перемішують і зливають у широкогірку пляшечку з білого скла, яку спочатку залишають незакритою. У теплому місці суміш бродить (час від часу її помішують). Коли за 3-5 днів бродіння закінчиться, бутля закривають і тримають на сонці доти, поки вміст не стане яскраво-червоного кольору, — приблизно за 6 тижнів. Потім олію відокремлюють від водного шару та зберігають у пляшки, що добре закриваються. Звіробійну олію можна застосовувати й усередину (по 1 чайній ложці двічі на день) як легкий жовчогінний засіб або для заспокоєння подразненого на нервовому ґрунті шлунка.

Використання в гомеопатії. Для приготування гомеопатичного засобу Hypericum використовують усю квітучу рослину. Його дають для полегшення стану після струсу мозку, у разі депресій різної природи та нервових болів після травм.

Застосування в народній медицині. У народній медицині, як і в науковій, звіробій продувній, застосовують насамперед для оброблення ран і лікування болів, потім під час лікування хвороб легень, шлунка, кишківника та жовчного міхура, у разі поносів та нервових розладів. Використовують рівною мірою і чай, і олію, і спиртову витяжку (стійку), яку застосовують для дезінфекції ран.

Настоянка з звіробою: 10 г сушеної трави заливають 50 г 70 96-го спирту та настоюють 10 днів. Після віджимання настоянка готова до вживання.

Побічні дії. Крім того, що звіробій підсилює чутливість до світла — а отже, під час лікування чаєм або олією потрібно уникати прямих сонячних променів, — у разі правильного дозування жодних побічних дій не відомо. Навіть у разі тривалого вживання звіробою переноситься добре.