Цикорій корінь 50 г

Застосовується як жовчогінний засіб, у разі захворювань нирок (як сечогінний), а також для поліпшення травлення.

Сімейство Складнокольорові — Asteraceae.

Народна назва: щурячий корінь.

Використовувані частини: надземна частина та корінь.

Аптечне найменування: корінь цикорію — Cichorii radix, трава цикорію — Cichorii herba.

Активні речовини. Поряд із численними іншими компонентами, якими, ймовірно, також зумовлена дія цієї рослини, найважливішими, мабуть, є гіркоти та дубильні речовини.

Цілюща дія та застосування. Завдяки своєму хімічному складу цикорій може слугувати гірким збуджувальним і тонізувальним засобом, який дають у разі втрати апетиту, уповільненого відтоку жовчі та порушень діяльності печінки в суміші з іншими цілющими рослинами (як м'ята перцева ромашка, золототисячник). Рекомендується застосування цикорію у відповідних чайних сумішах у разі численних недуг, в основі яких лежить порушення обміну речовин (метіоризм, болі в тілі, втрата апетиту, відчуття тяжкості та головний біль). Свого прихильників має й чай з одного цикорію.

Лікарські форми, спосіб застосування та дози.
Відвар коренів цикорію: 1 чайну ложку подрібненої сировини заливають 200 мл окропу, кип'ятять 10 хв, потім проціджують. Приймають по 1/4 склянки 4 рази на день.
Настій трави цикорію: 1 чайну ложку сировини заливають 200 мл окропу, настоюють, потім проціджують. Приймають по 1/2 склянки 2-3 рази на день перед їдою. Для зовнішнього застосування 20 г сировини настоюють у 500 мл окропу.
Сік цикорію: віджимають із молодих пагонів, зібраних у стадії бутонізації, зрізаючи верхівки завдовжки 15-20 см. Добре промивають, ошпарюють окропом, пропускають через м'ясорубку, вичавлюють через щільну тканину та кип'ятять 1-2 хв. У разі внутрішнього застосування приймають по 1 чайній ложці з рівною кількістю меду в 1/2 склянки теплого молока 3-4 рази на день. Курс лікування 1-1,5 місяця.
Чай із цикорію: 1 чайну ложку трави або суміші трави та коренів заливають 1/4 л холодної води, нагрівають до кип'ятіння й кип'ятять приблизно 2-3 хвилини. Потім проціджують. Дозування: 2-3 чашки на день.

Особливі рекомендації. Дія цикорію вважається абсолютно аналогічною дією кульбаби, тому настійно рекомендують звернути увагу на суміш із цих двох цілющих рослин. З добавкою ще деякої кількості м'яти перцевої отримують чай, який прекрасно підходить для весняного та осіннього оздоровчих курсів лікування. Цей чай сприятливо впливає також на ревматичні хвороби, посилює діяльність печінки та нирок, тобто відновлює нормальне самопочуття.
Чайна суміш з кульбабником і м'ятою: Трава цикорію з коренем 20,0 Трава кульбаби з коренем 20,0 Листя м'яти перцевої 10,0 Дві чайні ложки суміші залити 1/4 л холодної води, нагріти до кипіння та процідити. Пити по чашці чаю 1-2 рази на день; курс: 3-6 тижнів.

За бажання підсолоджуйтеся користуйтеся чим завгодно, тільки не цукром.

Застосування в народній медицині. Повідомлення про цілющу дію цикорію, що датується 1577 роком. Автор Бок пише: «Пригоршня цикорія, настояна у воді та випита, виводить жовч і білий слиз під час стільця... Відвар, зроблений із трави та кореня з вином або водою і випав теплий, відкриває печінку та селезінку та має використовуватися під час водянки та виснаження». Не дивно, скільки багато з цього вже сьогодні визнано як абсолютно правильне. Сказане вище перейняв Себастьян Кнайп і ввів у народну формулу, де цикорій займає почесне місце як шлунковий, жовчогінний і печінковий засіб. Його часто використовують і під час нечистої шкіри: п'ють чай, роблять обмивання, накладають у формі компресів. Наче з успіхом. Побічних дій побоюватися не варто.