Кмин звичайне насіння 30 г.

У разі захворювань сечового міхура (як сечогінний засіб), у разі кашлю, бронхіальної астми, проти хворобливих менструацій.

Сімейство Зонтичні — Apiaceae.

Народна назва: кмин, аніс дикий, кмен, польовий кмин.

Використовувані частини: зрілі плоди.

Аптечне найменування: плоди кмину — Carvi fructus, кминна олія — Carvi atheroleum.

Активні речовини. Найважливіша активна речовина кмину — ефірна олія, яка складається з лимонена, карвеолу, дигідрокарвану та чималою мірою (іноді на 60%) з карвона. Вміст останнього в аптекарській сировині становить від 3 до 1%. Німецька фармакопея вимагає, щоб вміст його був не менш ніж 4%. Крім того, треба згадати жирну олію, вуглеводи, білок, трохи дубильних речовин, флавоноїди та смолу.

Фармакологічні властивості. Плоди кмину підвищують секреторну та моторну діяльність шлунка, дещо посилюють жовчовідділення. Однак основними фармакологічними властивостями плодів є спазмолітична дія на гладкі м'язи шлунково-кишкового тракту та здатність інгібувати ферментативні процеси у разі шлунково-кишкової патології. Крім того, плоди кмину чинять діуретичну та лактогенну (у матерів-годувальниць) дію, сприяють відділенню слизу та мокротиння. Ефірна олія має антисептичну та протиглястну властивість.

Цілюща дія та застосування. У науковій медицині плоди кмину, що містять у великій кількості ефірну та жирну олію, застосовуються як збудливий засіб під час атонії кишківника, як антимікробна для зменшення бродильних процесів у кишківнику, як вітрогінний у разі метеоризму, як шлункове для підвищення секреторної функції травних залоз і як проносне під час закрепів для посилення перистальтики кишківника. Плоди входять до складу шлункових, апетитних, заспокійливих, вітрогінних і проносних зборів, ефірна олія використовується для ароматизації лікарських препаратів і як протиглистий засіб. Ефірна олія має протитуберкульозну дію та проявляє бактеріологічну активність. У відварі трави та плодів купають ослаблених дітей. У тибетській медицині плоди кмину застосовують у разі неврозів, пухлин, хвороб очей, порушень обміну речовин, інтоксикацій. У китайській та індійській медицині — у разі різних хвороб органів шлунково-кишкового тракту, хронічного холециститу, як лактогінне. Плоди кмину — найкращий рослинний кармінатив (засіб від метеоризму) з усіх, якими ми тільки розташовуємо. Цим вони завоювали собі міцне положення в медицині. Кмин можна натрапити в незліченних гаренових препаратах, але його прописують і просто як чай без жодних добавок. Держак охорони здоров'я Німеччини дуже позитивно відгукується про кмину, пропонуючи застосовувати його у разі «чуттєвості переповненості, метеоризму та легких спастичних порушень шлунково-кишкової діяльності, у разі захворювань у зоні серця й шлунка, у разі порушень травлення в немовлят».

Настій плодів кмину (Infusum fructuum Carvi): 20 г (2 столові ложки) сировини поміщають в емальований посуд, заливають 200 мл гарячою кип'яченою водою й нагрівають на водяній бані 15 хв, охолоджують за кімнатної температури 45 хв, проціджують, Залишок сировини віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 200 мл. Приготований настій зберігають у прохолодному місці не більш ніж 2 доби. Приймають по 1/3-1/2 склянки 2-3 рази на день після їди як вітрогінний засіб.
Відвар плодів кмину: 2 чайні ложки сировини поміщають в емальований посуд, заливають 400 мл води, посуд закривають і киплять на слабкому вогні 5 хв, після охолодження проціджують. Приймають по 1/2 склянки тричі на день до їди як лактогенне.
Чай із кмину: 1 чайну ложку з верхом подрібнених плодів залити 1/4 л киплячої води та за 10 хвилин процідити. Чай добре пити теплими, невеликими ковтками. Швидко усуває пучення і спазми травного тракту. Для немовлят розкладають окропом у співвідношенні 1:1.

Вживання як приправа. Кмин — дуже корисна для здоров'я приправа, від якої не варто відмовлятися. На жаль, багатьом не подобається його смак, але це зазвичай пов'язано з неправильним його використанням. Цілісні плоди кмину в хлібобулочних виробах, капусти, смаженому картоплі або салатах можуть зіпсувати смак їжі, якщо потраплять на зуб і розгризатимуть. Мелена ж кмин і в свіжому хлібі, і в салатах, і в смаженій картоплі заважає куди менше та охоче з'їдається. А для приготування гарячих страв із кислої капусти, які тільки завдяки додаванню кмину та стають корисними для здоров'я, можна порекомендувати спеціальний мішечок. Перед вареним кмном у мішечку поміщають у капусту, час від часу змінюючи його положення, і після варіння виймають, а капусту добре перемішують. У цьому разі змінні зерна не подразнюватимуть під час їжі, а цілюща сила кмину буде використана. Кмин — одна з найдавніших приправ у світі. Він сприяє засвоєнню жирів і поліпшенню функції жовчного міхура, а його своєрідний смак поєднується практично з усіма стравами, оскільки не перебиває їх смаку; правда, він не допускає інших ароматичних добавок — якщо не вважати перцю. Чудову суміш для приправи до всіх сортів сиру можна отримати, розтяжок перець, кмин і кухонну сіль у рівних частинах. Говорячи про прянощі, необхідно також згадати кумін (Cuminum cyminum L., аптекарська сировина: Cumini fructus) — можливий нащадок звичайного кмину. З огляду назігрівання з Азії та поширення в Середземномор'ї, він там — а останнім часом і в Німеччині — використовується як приправа. Кумін має терпший і менш приємний смак і в суміші з каєнським перцем являє собою гарну приправу для рубального м'яса. Деякі керрі також містять кумін.

Застосування в народній медицині. У народній медицині кмин дуже вважають шлунковим засобом (і для збудження апетиту), як засіб проти кольок, хвороб жовчного міхура та печінки, а також кашлю. Його використовують як чай (як описано вище), жують сушені плоди або приймають по нескольку раз порошок кмину — скільки вміститься на кінчику ножа. Дуже поширене його застосування і як заспокійливий засіб для маленьких дітей — мабуть, через кармінативну дію, оскільки в немовлят і маленьких дітей причиною занепокоєння часто буває метеоризм. Немає засобу краще, як постачає народна медицина, проти хворобливих менструацій у молодих дівчат, ніж кминний чай. Мішечок із кмином, обережно нагрітий на плиті, охоче використовується в народі для докладання до хворого місця за зубного та головного болю. Способи приготування та застосування:
Настій: 1-2 чайні ложки плодів залити 1 склянкою окропу, настоювати 2 години в закритому посуді, процідити. Вживати по 0,25 склянки Зраза на день до їди, дітям — по 1 чайній ложці тричі на день у разі болів у шлунку та кишківнику.
Відвар: 2 чайні ложки плодів залити 2 склянками води, кип'ятити 3 хвилини в закритому посуді. Приймати по 0,5 склянки тричі на день до їди у разі диспепсії, кишкових кольок із метеоризмом.
Порошок: подрібнені плоди взяти на кінчик чайної ложки, приймати, запиваючи водою, тричі на день за 30 хвилин до їди як засіб, що збуджує апетит.
З плодів кмину готують мминну воду, яку приймають по 1 столовій ложці (діти по 1 чайній ложці) тричі на день у разі кишкових кольок і зовнішньо для втирання під час міозитів.
2 чайні ложки плодів кмину кип'ятять на слабкому вогні 5 хвилин у закритому посуді у 2 склянках води, проціджують. Приймають по 0,5 склянки тричі на день до їди жінки, що годують, для посилення лактації.
1 столову ложку плодів кип'ятити 3 хвилини на слабкому вогні в 1 склянці сметани. Приймати матері, що годують, як молокогінний засіб.