Лаванда вузьколиста квітка сухі 50 г

Лаванда трава 50 г, виробник Планета Трав, сировина Закарпатського регіону.

Нормалізує серцевий ритм, у разі мігрені, неврастенії.

Сімейство Губоколірні — Lamicaceae (Labiatae).

Використовувані частини: листя, квітки.

Аптечне найменування: квітки лаванди — Lavandulae flos, лавандова олія — Lavandulae atheroleum.

Активні речовини. Головна речовина лаванди — надзвичайно приємно пахнуча ефірна олія. Крім того, можна назвати дубильні речовини, флавоноїди, фітостероли та кумарини. Усі частини рослини містять ефірну олію. До складу ефірної олії входять складні ефіри спирту ліналола та кислот: оцтової, олії, валеріанової та капронової. Крім того, у ньому виявлені гексенілбутират, нерилацетат, гераніол, нерол, лавандуол, аміновий спирт, борнеол, цитраль, куміновий спирт, коричний і валеріановий альдегіди, цинеол, апінен, камфен, бізаболен, цепен та інші сполуки. У квітках містяться урсолова кислота, кумарин і герніарин.

Цілюща дія та застосування. Квітки лаванди мають сечогінну, протисудомну та седативну дію. Лавандова олія має антисептичні та бактерицидні властивості. Крім того, лавандова олія сприяє активному загоєнню ран (особливо хімічних опіків) з повною регенерацією клітин епідермісу. Під час його приймання знижується черепний кров'яний тиск, знімається бронхоспазм, підвищується тонус кишківника, збільшується кислотність шлункового соку, поліпшується апетит. Квітки лаванди заспокоюють на центральну нервову систему, а також на нервову систему дихальних шляхів. Завдяки наявності дубильних речовин вони мають закріплювальну дію під час поносів, особливо у разі протікальних з явищами бродіння. До певної міри квітки лаванди можуть бути й жовчогінним засобом. Зараз з одних квіток лаванди чай роблять рідко, частіше вони входять до складу сумішей, які мають мати снодійну або заспокійливу дію. Вегетативна дистонія — ось сьогодні основна сфера застосування лаванди, і тут частіше, ніж лавандовий чай, використовується лавандова ванна.
Чай із квіток лаванди: 2 чайні ложки з верхом сировини заливають 1/4 я киплячої води та через 5-10 хвилин настоювання проціджують. Підсолоджений медом (у разі шлунково-кишкових захворювань і під час поносів не підсолоджувати!) і повільно випілий чай заспокоює занадто подразнені нерви. Діабетикам ніколи не підсолоджувати!
Лавандова ванна: 50-60 г квіток лаванди заливають 1 л холодної води, повільно нагрівають до кипіння, потім настоюють 10 хвилин і проціджують. Рідина вносять у наповнену водою ванну. Лавандову ванну особливо добре приймати гіпотонікам: вона їх бадьорить. Лавандові ванни діють заспокійливо та знімають напруження навіть у дуже подразнених людей.

Нарешті, варто згадати ще лавандовий спирт — спеціальний засіб, який продається в аптеках. Його часто втирають у разі ревматизму. Рекомендується чай із квіток лаванди у разі порушень самопочуття — як-от стан занепокоєння, безсоння, втрата апетиту, — і в разі функціональних захворювань верхньої частини живота (невновне подразнення шлунка, метеоризм, хвороби кишківника нервової природи, а лавандова олія як засіб проти функціональних порушень кровообігу.

Застосування в народній медицині. Лаванда добра проти всіх захворювань мозку та мозкових судин, а також у разі запаморочення, сонливості, судом і паралічів після інсульту. Вона зігріває слабкий холодний шлунок, розганяє вітри, жене сечу та зігріває матку в вагітних, відкриває замкнені печінка та селезінку, знімає також зайву водянку, заспокоює зубний біль, відновлює ускладнену мову. Згодом у народній медицині стали застосовувати лаванду у разі таких нездужань: втрата апетиту, приплив крові до голови, пучення живота, кольки, нудота, запаморочення, занепад сил, мігрень, головний біль, аплексичний удар, серцева слабкість, жовтуха, захворювання печінки та селезінки, латаття, паралічі, болі в суглобах, ревматизм і подагра.

Побічні дії. Препарати лаванди — сильнодійні, тому їх треба приймати під наглядом лікаря. Квітки лаванди можна застосовувати без жодних побоювань. Але застосування лавандової олії всередину вимагає певної обережності. У великих дозах (приблизно понад 1 г) можуть виникнути поряд із подразненням шлунка та кишківника явища депресії та порушення свідомості.