Таволга трава (лабазник) 50 г.

Таволга (лабазник) у народній медицині застосовується досить широко.

Основна лікувальна дія таволги пов'язана з наявністю саліцилової кислоти та саліцилатів, що мають антисептичні та протизапальні властивості, що розріджують кров'ю властивості, також лабазник підсилює діурез і потовиділення, тобто має сечогінними та потогінними властивостями. Препарати таволги мають легку знеболювальну дію, сприяють загоєнню ран.

Таволга — надійний судинний засіб, здатний запобігти інфаркту та інсульту. Саліцилати, що містяться в тавологлі, є реальною підтримкою для серця й закупорених судин. Має високі антиоксидантні властивості, має антигіпоксантну та стрес-лімітувальну активність у разі неврозів, ішемічної хвороби мозку, інсультів. НДІ мозку та людини РАМН використовує таволгу у разі дисциркуляторної енцефалопатії, гіпертонічної хвороби, інфарктів, інсультів, варикозного розширення вен. Її призначають у разі порушень мозкового кровообігу. За антиоксидантною й антигіпоксантною дією не поступається препаратам гінкго білоба. Трава таволги гальмує агрегацію тромбоцитів і еритроцитів, регулює тонус судин, підвищує стійкість мозку до гіпоксії. Нормалізує індекс атерогенності, ліпідний склад крові.

Препарати з трави таволги призначають у разі простудних захворювань, бронхіальної астми, хронічного холециститу та захворювань верхніх дихальних шляхів, а також у разі гінекологічних захворювань.

Лікарською сировиною слугують коріння, надземна частина та квітки, які мають протизапальну, сечогінну, протибольову та протиревматоїдну дію.

Насті трави та кольору таволги застосовуються під час подагре, артрит, ревматизм, болів у кишківнику, шлунку.

Ця рослина також використовують як сечогінний засіб у разі хвороб сечового міхура, нирок; у разі задухи та різних типів водянки.

Під час приймання настою таволги в хворих подагрой знижується в організмі рівень сечової кислоти, нормалізується обмін речовин і зникають подагричні напади.

Для приготування настою залийте 2 ст. ложки сухого кольору, листя таволги 0,5 л окропу, дайте настоятися 3 години, процідіть.

Приймайте по 1/3-1/2 склянки 3-4 рази на день до їди.

Особливо корисна таволга для гіпертоніки.

Настій трави не тільки ефективно знижує тиск, а й стабілізує його, тобто нормалізує.

У разі гіпертонії II ступеня, щоб відмовитися від сильнодійних ліків, треба приймати настої таволги регулярно та тривалий час (від 3 до 6 місяців).

Збіри трав, коренів, квітів із таволокою в'язолистою також ефективно застосовуються для лікування таких серйозних недуг, як-от астма, поліпи в кишківнику та пухлини матки.

У народній медицині чай із квітів таволги застосовували як потогінний засіб, відваром листя лікувалися у разі кровотечі та поносів, позбавлялися від ран і наривів.

Сухим кольором присинали обварені місця, позбавлялися от насморка.

Трава ця в простороді слива за «сорокопиточник» — засіб проти сорока недуг.

Відвар коренів і квіток вживають у разі нервових розладів, у разі гіпертонії, як антигельмінтний засіб і для зняття спазму внутрішніх органів.

Настоювання листя має сприятливу дію у разі трофічних виразок нижніх кінцівок, ран і опіків.

Настій квіток використовують для лікування ревматизму, екземи, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.

Надземна частина — відвар при поносах;

суцвіття — відваром миє голову для поліпшення росту волосся;

чай — як сечогінний засіб у разі нефритів, хвороб сечового міхура, водянки, ревматизму, подагри, а також у разі болів у шлунку, у разі гінекологічних захворювань.

Способи застосування та дозування:

Корни.

У народній медицині відвар — як протизв'язковий, седативний, зв'язувальний, ранозагоювальний і кровоспинний засіб; у разі дизентерії, епілепсії, ревматизму, подагри, запальних захворювань нирок і сечовивідних шляхів; у формі спринців — під час білїв.

Коріння, суцвіття.

У народній медицині відвар — у разі гіпертонії, захворювань нервової системи, як антигельмінтний засіб і для зняття спазму внутрішніх органів.

Надземна частина.

Отвар ― при поносах.

Суцвіття.

Порошок (у формі присипок) — за ранах, опіках, від попрілості ніг.

Мазь (порошок із жиром, отриманим зі свіжої річкової риби) — за экземе.

Відваром миє голову для кращого росту волосся.

Чай — як сечогінний засіб у разі нефриту, хвороб сечового міхура, ревматизму, подагри, а також у разі болів у шлунку.

Лікарські форми, спосіб застосування та дози. 
Відвар коренів таволги:

1 чайну ложку подрібненої сировини заливають 400 мл гарячої води, кип'ятять у закритому емальованому посуді на водяній бані 30 хв, проціджують через 2-3 шари марлі гарячим і доводять об'єм кип'яченою водою до початкового.

Приймають по 1 столовій ложці тричі на день після їди.

Для спринців відвар готують із розрахунку 20 г коренів на 1 л окропу.

Настій коренів таволги:

1 чайну ложку подрібненої сировини заливають 200 мл гарячої води, кип'ятять у закритому емальованому посуді на водяній бані 15 хв, настоюють 45 хв, потім проціджують через 2-3 шари марлі та доводять об'єм кип'яченою водою до початкового.

Приймають по 1-2 столові ложки тричі на день до їди.
 

Настій трави з квітками таволги:

1 чайну ложку сировини заливають 200 мл окропу, настоюють у закритому посуді 2 год, потім проціджують.

Приймають по 1 столовій ложці кожні 2 год до їди.
 

Настій трави з квітками таволги:

1 столову ложку сировини заливають 500 мл кип'яченої води, залишають у закритій посудині на ніч, вранці проціджують.

Приймають по 1/4 склянки 4 рази на день до їди.
 

Настій трави таволги:

1 год. л. сировини залити 1 склянкою гарячої води, кип'ятити в закритому емальованому посуді на водяній бані 15 хв, настоюють 45 хв, проціджують через 2-3 шари марлі та доводять об'єм до початкового.

Приймають по 1-2 ст. л. 3 рази на день до їди.
 

Настій квіток таволги:

1 столову ложку сировини заливають 400 мл окропу, настоюють 3 год у закритому посуді, потім проціджують.

Приймають по 2 столові ложки через 2 год.

Чай із квіток таволги:

готують із пропорції 15 г сировини на 1 л води.
 

Мазь із трави таволги:

5 г порошку трави, 9 г вазеліну та 6 г ланоліну ретельно перемішують. Застосовують у разі опіків і шкірних захворювань.