Кропива дводомна трава 50 г.

У разі ревматизму, подагри, хвороб жовчного міхура та печінки. Для підвищення обміну речовин.

Сімейство кропивні — Urticaceae.

Використовувані частини: трава, насіння й кореневище.

Аптечне найменування: трава кропиви — Urticae herba, насіння кропиви — Urticae semen, корінь кропиви — Urticae radix.

Активні речовини: флавоноїди, хлорофіл, каротиноїди, вітаміни, мінеральні солі, бета-ситостерин, рослинні кислоти; у пекучих волосках — амін (гістамін). Гідні згадки, що містяться в кореневищах стерол і стерилглікозиди, а також лігани та дубильні речовини. Чи містяться в кропиві речовини, що знижують вміст цукру в крові, — глюкокініни, спорно.

Цілюща дія та застосування. Можливо, тому, що кропива — такий поширений бур'ян, його використовують дуже давно, задовго до появи наукової медицини. Зараз листя кропиви застосовують для підвищення загального обміну речовин. Вони є звичайною складником чайного збору, призначеного під час ревматизму, подагри, хвороб жовчного міхура та печінки; входять до складу чайних зборів весняного та осіннього оздоровчих курсів. З листя кропиви також можна приготувати відвар, який підсилює виділення сечі та ефективний у разі простати. Визнається чай із листя кропиви як допоміжний сечогінний засіб під час захворювань із затримкою сечі та також чай із кореневищ кропиви під час затримок сечовипускання під час аденоми простати на I та II стадіях. Не треба застосовувати чай і сік кропиви, а також збирання, куди входить багато кропиви, у разі застою та накопичення води через гостру серцеву та ниркову недостатність; власне, це стосується й інших сечогінних чаїв.
Чай із листя та кореневищ кропиви: 2 чайні ложки з верхом листя або кореневищ кропиви заливають 1/4 л окропу, 5 хвилин кип'ятять, проціджують. Чай зазвичай п'ють теплими, маленькими ковтками, по 1 чашці вранці та ввечері впродовж 4-8 тижнів.

Чайне збирання, куди входять листя кропиви, можна рекомендувати також людям, які страждають на ревматизм, хвороби, що викликають дегенерацію суглобів, жовчно- і сечокам'яну хворобу.
Чайний збір: Листя кропиви 20,0; Одуванчик (корень с травой) 20,0; Хвощ 10,0; Листя берези 5,0; Шипшина (плоди) 5,0.

На 1/4 л чаю необхідні 2 чайні ложки з верхом суміші. Заливають водою, що кипить, 15 хвилин настоюють, проціджують. Пити треба тричі на день по 1 чаші, курс 6 тижнів. Перед лікуванням чаєм із листя кропиви обов'язково порадьтеся з лікарем! Шампунь із кропиви або її настоювання дуже корисний під час догляду за корінням волосся.

Використання в гомеопатії. У гомеопатії використовується лише кропива пекуча. Гомеопатичний засіб Urtica urens готує з листя, стебел і кореневищ, зібраних під час цвітіння. Вживається проти кропивниці та інших шкірних захворювань, що супроводжуються печінням і свербінням, а також для лікування опіків (зокрема сонячних) у дозуванні від 5 до 10 крапель кілька разів на день. Цей же засіб застосовується й у разі ревматизму, подагри, а також для прискорення виділення сечової кислоти; в останньому разі використовують вихідну настоянку.

Застосування в народній медицині. Все, що досі згадувалося про використання кропиви, давно відоме в народній медицині. Над того, рекомендують і такий спартанський прийом: у разі ревматизму, подагри та паралічів, у разі плевриту, кори та скарлатину секут шкіру свіжою кропивою. Вважається, що це приносить полегшення та зцілення. Вельми любимо в народній медицині кропивний сік, і це, безсумнівно, правильно. Його можна купити в аптеці, але можна й приготувати самому. Для цієї рослини в повному кольорі зрізають, замочують і невеликої кількості води, і після 12-годинної екстракції вичавлюють за допомогою преса. Дуже гарний весняний салат із листя кропиви з листям кульбаби та берези. Водночас вона вже не обпікає, тому що під час приготування злегка підв'язує. Не менш зазвичай застосування в народній медицині «крапивного насіння» — односім'яних плодів-горішків, які містять протеїн, слизи, жирну олію, каротиноїди та хлорофіл. Сфера застосування їх дуже широка, хоча сьогодні превалює зовнішнє. Кропива добра як «зміцнювальний засіб для літніх людей», оскільки вона ніби «все життєві органи активізує й підвищує власні захисні сили організму». В аптеках ви знайдете відповідні препарати: порошки, вино, олія. Побічних дій не варто побоюватися. Способи приготування та застосування:
2 столові ложки листя на 0,5 літра окропу, настоювання 1 годину, процідити. Приймати по 1/3 склянці тричі на день як кровоспинний, сечогінний, протизапальний, полівітамінний засіб, у разі ревматизму, подагри, захворювань шлунка, жовчних шляхів, нирково-кам'яної хвороби, у разі анемії.
1 столову ложку плодів і подрібнених коренів кропиви на 1 склянку окропу, настоювати 1 годину, процідити. Приймати по 2-3 столові ложки 3-4 рази на день як протиглісте.
Свіжий сік кропиви приймати всередину по 1 чай ной ложці тричі на день у разі анемії, авітамінозу.
Порошок розтертого насіння рослини призначають всередину по 2-4 г 3-4 рази на день у разі нирково-кам'яної хвороби, бронхіту.
Екстракт рідкий аптечний, приймати по 30 крапель 3-4 рази на день до їди у разі маткових кровотеч та інших порушень менструального циклу.
3 столові ложки суміші листя кропиви, ягід смородини, шипшини, кореня моркви (всього порогу) на 2 склянки окропу, настоювати 30 хвилин, процідити. Приймати по 0,5 склянки 4 рази на день як полівітамінний засіб.
3 столові ложки сухого листя кропиви на 0,5 літра окропу, настоювання 1 годину, процідити. Змочувати голову після миття і злегка втирати в шкіру, голову не витирати. Втирати 2-3 рази на тиждень 2-3 місяці.
Суміш рівних частин (по 1 столовій ложці) листя кропиви дводомної та кори груші, півтора- дворічної давності залити 1 літр окропу, прокип'ятити на слабкому вогні впродовж 10-15 хвилин, процідити. Приймати по 1 склянці 4 рази на день у разі геморою,
Зацукровані корені (зварені в цукровому сиропі) — ефективний засіб у разі наполегливого кашлю.
Коріння кропиви разом із часником настоюють на горілці впродовж 6-7 днів, проціджують і цією настійкою натирають хворого, дають всередину по 1 столовій ложці тричі на день під час лихоманки.

Зовнішньо відвар кореневищ і корені використовують як вологі компреси під час різних запалень шкіри та як смужка під час запальних процесів порожнини рота та горла, а також для сидячих ванн у разі зовнішнього геморою. Зовнішньо настій листя вживають як смужка під час ангінів, для зміцнення ясен і кращого росту волосся. Настій суцвіть кропиви застосовується у разі кропивної лихоманки, ревматизму, нирково-кам'яної хвороби, раку, а також як відхаркувальний, сечогінний, протималярійний засіб і у разі хронічних шкірних захворювань. Відвар насіння використовують під час нирково-кам'яної хвороби, дизентерії та як антигельмінтну. Сік кропиви покращує обмін речовин, посилює травлення, активує роботу нирок і відтік сечі, знижує вміст шлаків. Особливо ефективне весняне лікування соком кропиви спільно із соком кульбаби.
Вживають по 1 столовій ложці соку кропиви тричі на день і по 2-3 столові ложки соку кульбаби тричі на день.

У народній медицині Білорусі застосовується водний відвар усього рослини, який п'ють у разі головних болів; відвар трави п'ють із медом або з цукром для поліпшення роботи серця, печінки, нирок, у разі малокровії, гастриту, після пологів; відвар коренів — від коклюшу, за будь-яких кровотечі; відвар квіток — у разі цукрового діабету; відваром трави миє волосся; травою натираються під час ревматизму. Листя кропиви входить до складу багатьох шлункових, проносних і вітамінних чаїв.


Протипоказання. Кропива протипоказана у разі підвищеного згортання крові, у разі кровотеч, викликаних поліпами, кистою, пухлинами матки та її придатків, захворювань, що вимагають оперативного втручання. Особлива обережність потрібна у разі призначення кропиви хворим із захворюваннями нирок.