Шишки хмелю 50 г.

У разі катарах шлунка, у разі хвороб жовчного міхура та печінки, у разі нервової безсоння, для м'яких компресів у разі наривів і виразок.

Сімейство Конопльові — Cannabaceae.

Народні назви: пивний хміль, хмільний колір, хмільна шишка, хмільниця, гіркач.

Використовувані частини: жіночі суцвіття («шишки») і залози (залізисті лусочки).

Аптечне найменування: шишки хмелю — Lupuli strobulus, залозки хмелю — Lupuli glandula.

Активні речовини. Пальники, смолисті речовини, гумулон і лупулон, ефірна олія, мінеральні речовини, флавоноїди — найважливіші компоненти рослини, які в поєднанні зумовлюють також заспокійливу дію хмелю. Останнім часом цю властивість рослини віднесли завдяки нещодавно відкритому 2-метил-3-бутен-олу, але я полому, що така дія хмелю не може бути приписане йому одному.

Фармакологічні властивості. Збуджує апетит, покращує травлення й сечовиділення, заспокійливо діє на нервову систему, зменшує й припиняє судоми, послаблює біль. Має протизапальну, протиглисту, м'яку проносну та снодійну дію, а також знижує статеву збудливість. Живлені в рослині флавоноїди, гормони та вітаміни зумовлюють протизапальні, протизаховані, капілярозміцнювальні, гіпосинсибілізувальні та протибольові властивості екстракту із шишок хмелю. Зазначений позитивний вплив гаренових препаратів хмелю на процеси метаболізму й особливо на регуляцію жирового, мінерального та водного обміну. Нейротропну дію галенових препаратів із шишок хмелю зв'язують із наявністю в них лупуліну, що надає заспокійливу дію на центральну нервову систему. Протизапальні, протибольові, бактерицидні й антиалергічні властивості галенових препаратів рослини зумовлюють їх терапевтичну ефективність у разі захворювань шкіри та слизових оболонок, що супроводжуються запальними ураженнями, алергічними проявами, свербінням та іншими симптомами.

Цілюща дія та застосування. Для хмелю характерні три напрямки дії. Насамперед збудливий апетит, який забезпечують дубильні речовини та гіркоти. Далі хміль заспокійливо діє у разі збудження, безсоння та легких депресій. І, нарешті, хміль, як кажуть, надає стимулювальну дію на менструальний цикл. Це стосується як шишок хмелю, так і його лусочок. Але хоча дія лусочок інтенсивніша та сильніша, частіше використовують чай із шишок хмелю. Держакня служба охорони здоров'я Німеччини рекомендує чай із хмелю у разі неспокою і стану страху, а також у разі порушень сну. o Чай із шишок хмелю: 2 чайні ложки з верхом шишок хмелю заливають 1/4 л киплячої води та витримують приблизно 15 хвилин. П'ють або двічі на день по 1 чашці як заспокійливий засіб, або за пів години перед сном 1 чашку як снодійну. В останньому випадку рекомендують під час приготування чаю додавати також 1 чайну ложку валеріани. Сфера застосування хмелю дуже широка, проте найчастіше її додають до інших цілющих рослин для посилення їхньої дії. Так, він трапляється в кровочисникових чаях, у шлункових чаях, у заспокійливих і снодійних чаях, його ми знайти разом із глішником, омелою, валеріаною та часником у різних гаренових препаратах проти старих недуг, а коли йдеться про чайних сумішей від хвилювань нашого повсякденного життя, то, зазвичай, їх складовою частиною буває і хміль. Зазначимо також, що чаї у разі шлунково-кишкових захворювань, у разі втрати апетиту, під час хвороб жовчного міхура завжди можна поліпшити хмелем, якщо в цих захворювань нервова природа (1/4 або 1/5 частина такої суміші має становити хміль). У чаях від недуг нервової природи, як-от біль у серці, аритмія і легкі депресії, хміль слугує дієвою добавкою. Популярний хміль і як тонізувальна домішка, входячи поряд з іншими активними речовинами до складу дуже багатьох лікарських препаратів.

Застосування в медицині. Препарати із соплодів шишок застосовуються як заспокійливий, протизапальний, протибольовий, сечогінний, тонізувальний і поліпшує апетит у разі нервового перевтоми, неврозів, безсоння, гастритів, хворобливих подразнень сечового міхура, у разі циститів, уретритів, захворювань нирок, ниркових лоханок, хвороб печінки та жовчного міхура, а також як засіб, що зміцнює серцево-судинну систему, особливо в разі слабкості міокарда. Згідно з даними В. Т. Минаєвий хміль популярний у Сибіру, де його застосовують у разі головного болю, запаморочення, туберкульозу легенів, грипу, порушення обміну речовин, розладів кишківника, як загальнозміцнювальний, у формі ванн у разі паралічу, подагри. ревматизму, нефриту. Вживають відвар квіток у разі набряків, серцевої слабкості, раку шлунка, печінки, легень. Настій трави п'ють також у разі застуди, для поліпшення зору, під час хвороб печінки та жовчного та сечового міхура, у разі водянки, малярії, іноді як пральний засіб. Зовнішньо настій шишок хмелю використовують для компресів у разі ударів, інфільтратів, втирають у корені волосся під час облисіння, помивають йому обличчя для лікування та профілактики зморщок, промивають рани, виразки. Мазь із порошку шишок хмелю (приготовлена на свиновому внутрішньому жирі в співвідношенні 1:4 застосовується для лікування гнійних ран, погано загоювальних виразок, як протибольовий засіб у разі ударів, ревматичних болів і в разі невралгій, а також її використовують для лікування псоріазу, фурункулів. Порошок шишок хмелю додають у протибольові припарки. Іноді як заспокійливий і снодійний засіб використовують лупулін — порошок із залозок хмелю, доза його не має перевищувати 0,2. У разі безсоння позитивний ефект має подушка, наповнена шишками хмелю, або ванни з їхнім відваром. Настій шишок хмелю використовується для лікування тримокотейних кольпітів, вагінітів. У відварі шишок хмелю миє голову під час зуде шкірних покривів голови, лупи, випадіння волосся Ефірна олія хмелю входить до складу препарату валокардину (виробництво ГДР), рекомендованого у разі серцево-судинних невозів, стенокардії, спазмів кишківника. Є дані про антиалергічну активність шишок хмелю. Болгарська народна медицина шишки хмелю рекомендує за цілої низки захворювань, а саме, для поліпшення травлення, під час скрофузлі, жовтухи, піску та каменів у нирках, під час запалення сечового міхура, хворобливої нічної ерекції, у разі хворобливих менструаціях, головних болях і безсоння, надмірному статевому збудження. Досить широко препарати хмелю приймаються з лікувальною метою у Франції. Французькі дослідники зазначають, що вони мають тонізувальні та присиплювальні властивості. За своїми антисептичними властивостями сильніше саліцилової кислоти, що зумовлено впливом лупуліну. Вони використовуються як засіб у разі надмірної статевої збудливості як засіб, що зміцнює серцево-судинну систему, особливо у разі слабкості міокарда і як засіб, що підвищує апетит і поліпшує травлення. Польська народна медицина шишки дикторного хмелю рекомендує у разі неврозів, неврастенії, безсоння, хвороб шлунка та закрепів. У Німеччині та Австрії шишки хмелю у формі настоїв і відварів призначаються у разі безсоння, підвищеної статевої збудливості, неврозів, для поліпшення апетиту. Способи приготування та застосування:
2 чайні ложки шишок хмелю на 1 склянку окропу, настояти 2-3 години, процідити Приймати по 0,25 склянки до їди Зраза на день або всю склянку за 1 годину до сну під час безсоння.
1 вагову частину подрібнених шишок хмелю настоювати впродовж 7 днів у 4 вагових частинах 40% спирту або горілки, процідити, вживати по 5 крапель на 1 столову ложку води вранці та ввечері до їди.

Застосування в народній медицині. Поряд із уже зазначеним застосуванням у народній медицині хміль відіграє особливу роль у боротьбі з порушеннями менструального циклу та клімаксом. Використовується він і проти хвороб сечового міхура та нирок. Дають чай із шишок хмелю (приготування описано вище) або просто приймають 2-3 рази на день невелику кількість залозок хмелю на кінчику ножа. І, звісно, хміль — улюблений компонент наповнювачів снодійних подушок.