Астрагал шерстістоцвіткової трави 200 г

Склад: трава астрагала вовнистоцвіткового 50 г, 200 г

Виробник: Народ Фарма або "Планета трав" Україна. Заготівка сировини — Західна Україна.

Сімейство бобові — Fabaceae Lindl.
Використовувані частини: трава.
Застосовують у разі серцевої недостатності, гіпертонічної хвороби.

Лікувальні властивості:

1. покращує роботу серця й судинної системи;
2. бореться з мігренями, головними болями;
3. лікує як початкову стадію гіпертонічних захворювань, так і у разі хронічних станів, допомагає у разі підвищеного тиску.
4. допомагає у відновленні після нефриту;
5. має потужну антиоксидантну дію.

Активні речовини: У коренях виявлені вуглеводи, сапоніни, астрагалани, алкалоїди, гамма-аміномасляна кислота, сапоніни тритерпенові, сапоніни стероїдні, кумарини, флавоноїди. Надземна частина рослини містить сапоніни, алкалоїди, кумарин, дубильні речовини, флавоноїди, кверцетин, сороманетин, рамноцитрин, пропінгозид, похідні ізорозмітни. У стеблах, листі, квітках і плодах (незрілих) знайдено алкалоїди, у листі та квітках флавоноїд.

Цілюща дія та застосування. Астрагал повислоцвітковий у східній медицині входить до складу рецептів у разі злоякісних пухлин. У забайкалі застосовується у разі спазмофілії, у Східному Забігальня під час асциту, набряків і як джерельностімулювальне та пришвидшувальне відділення плаценти. Спиртові та спиртово-ефірні екстракти коренів в експерименті in vitro виявляють високу протипухлинну активність, водноспиртові розчини in vitro — пухлини. Коріння в китайській, корейській і японській медицині використовуються найчастіше в складі складних сумішей як тонізувальний. У китайській ― у разі серцево-судинних захворювань, хвороб шлунка, як сечогінне, потогінне, загальнозміцнювальне, м'якшувальне, стимулює кровотворення, під час еклампсії, у складі рецептів у разі злоякісних пухлин, цукрового діабету, імпотенції, Проказ, асцитів на ґрунті атеросклерозу та гіпертонічної хвороби, фурункулезі та інших піодермій, особливо глибоких. Водний екстракт коренів — ефективний ранозагоювальний засіб у разі інфікованих ран у формі компресів, для оброблення ранової поверхні. У тибетській медицині препарат коренів астрагала повітроцвіткового вживання у разі серцево-судинних захворювань, хвороб шлунка, селезінки, розладів травлення, асциту, набряків, порушень обміну речовин; зовні — у разі заражених ран. У монгольській медицині відвари коренів — як загальнозміцнювальна, тонізувальна під час перевтоми, що підвищує фізичну працездатність під час кровотеч, поранень. Відвари коренів п'ють як жовчогінне, сечогінне, загальнозміцнювальне у разі цукрового діабету; у Східному Саяні порошок коренів (по 1 чайній ложці двічі-тричі на день, запиваючи водою) вважається сечогінним засобом; у нанайців — під час хвороб печінки, сечогінне, загальнозміцнювальне, відвар коренів — у разі туберкульозу легень. Під час експериментальних досліджень встановлено, що відвар коренів покращує й посилює процес кровотворення, виявляє гіпотензивні та сечогінні властивості, фракція полісахаридів і астрагалани викликають імунологічних ефект. У монголії в побуті коріння астрагала використовуються як консервант молока. У науковій медицині  суму флавоноїдів рослини входить до складу препарату, що застосовується у разі гіпертонічної хвороби, особливо ускладненої коронарною недостатністю. Тибетська медицина препарати трави використовує проти асциту, набряків, гастроентеритів, хвороб селезінки. У тибетській та монгольській медицині — водний екстракт, сік застосовуються зовнішньо у разі інфікованих ран, у разі серцево-судинних і нервових захворювань, хвороб шлунка, сечогінного та ранозагоювального. Відвар трави є джерельним засобом, пришвидшуючи відділення післяда, рекомендується в разі безпліддя. За наукових експериментальних досліджень встановлено, що водно-спіртове виймання трави має протитрихомонадну, а сума флавоноїдів — гіпотензивну активність. Настій квіток у тибетській медицині застосовується у разі шкірних хвороб. Лі Шанью (1992) описує метод приготування в Китаї препаратів із коренів астрагала повислобарвного, а саме: «з'ять подрібнений у порошок корінь, помістити в кісточок, додати меду, попередньо розчинивши його в гарячій воді. Все це поставити тушкуватися, поки вміст не стане жовтого кольору та почне прилипати до рук, потім остудити в добре провітрюваному місці. На кожні 50 кілограмів коренів використовується 12,5 кілограма меду». «Відвар коренів або медову пилюлю приймають у разі загальної слабкості, сильної пітливості, поносу, пролапсу, опущення матки, хронічного запалення нирок, набряклості тіла, хронічних виразок, ран у ротовій порожнині, які не ростуть. Добова доза — 30-60 грамів» (Лі Шанью, 1992).

Спосіб приготування та застосування:

12 г подрібненої сухої трави на 300 мл води, кип'ятити на слабкому вогні 3-4 хвилини, настоювати 2 години, процідити, приймати по 1/3-1/2 склянки тричі на день до їди.